2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Будинок музею старожитностей та мистецтв

З ініціативою створення у Києві загальнодоступного історико-художнього музею виступили у 1890-х роках Київське товариство грамотності та Товариство старожитностей і мистецтв під керівництвом відомого українського громадського діяча, промисловця й мецената Б.Ханенка. Очолений ним підготовчий комітет у січні 1896 р. оголосив всеросійський конкурс на “складення проекту будинку історичного та художньо-промислового музею в Києві”. Проведений Московським архітектурним товариством конкурс визнав кращим проект у стилі “неогрек” московського зодчого П.Бойцова. Оригінальна архітектурно-містобудівна ідея ескізного проекту була розвинена архітектором В.Городецьким, який узяв на себе доопрацювання проекту, розроблення креслень, складення кошторису та технічний нагляд за будівництвом. У здійсненні технічного нагляду брав участь архітектор В.Ніколаєв. Угода на виконання будівельних робіт підписана 1898 р. підрядчиком Л.Гінзбургом.

За браком коштів до 1900 р. був закінчений лише Г-подібний у плані об’єм споруди з головним та бічним (на вул. Олександрівській, нині вул. М.Грушевського) фасадами. Опорядження інтер’єрів було закінчене 1904 р. Однак відкриття музею відбулося ще в серпні 1899 р. і було приурочене до XI Всеросійського археологічного з’їзду, який проходив у Києві. Добудова музею згідно з первісним проектом закінчилася лише в 1972 р. (архітектор – П.Петрушенко).

Будівля розташована на острівній трапецієподібній ділянці колишнього міського скверу біля підніжжя Печерського плато і головним фасадом зорієнтована на Хрещатик. Чотириповерхова, прямокутна в плані, з периметральним анфіладним компонуванням приміщень, споруда заглиблена у приямок на висоту двох службових поверхів. Перед її головним фасадом на штучному підвищенні влаштовано велику терасу з арковою підпірною стіною. Приямок і тераса оточені балюстрадою строгого класицистичного малюнка.

Фасади музею як храму мистецтв вирішені на основі стилізації форм давньогрецької храмової архітектури. Репрезентативно трактовано головний фасад, оформлений шестиколонним доричним портиком, до якого ведуть широкі гранітні сходи. Фриз антаблементу декоровано метопами з рельєфами на тему кентавромахії і тригліфами, а тимпан фронтону – горельєфом з алегоричною композицією “Тріумф мистецтв”. Кути фронтону акцентовані акротеріями. Наріжні акротерії головного фасаду виконані у вигляді грифонів. Сходи перед портиком фланковані двома скульптурами левів, вирішеними в ефектній експресіоністичній манері. Скульптурні роботи для музею виконані за ескізами та під наглядом Е. Саля.

Головний фасад розчленований доричними пілястрами. Вікна облямовані строгими сандриками. Симетричні композиції бічних фасадів акцентовані ризалітами з двоколонними пристінними доричними портиками.

Внутрішнє інженерне обладнання споруди, зокрема системи вентиляції та парового опалення низького тиску, виконані за проектом цивільного інженера Л.Городецького. В обладнанні та декоруванні інтер’єрів музею, виготовленні меблів, освітлювальної арматури, художніх виробів з металу та каменю брали участь численні вітчизняні та зарубіжні фірми.

Відзначаючись майстерністю архітектурного вирішення та довершеністю стилізації на основі синтезу мистецтв, будинок музею є яскравим прикладом стилю неокласицизму в забудові Києва на межі 19 і 20 ст.

Т.В.Скібіцька

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 8.