1999 р. Звід пам’яток Києва
Марина Виноградова, Ігор Гирич, Віталій Отченашко
Житловий будинок 1893 р., в якому проживав Хвойка В. В.
(архіт., іст.).
Вул. Ігорівська, 9/1.
Замикає перспективу Ігорівської вул. на перетині її з Братською вул. Збудований за проектом арх. В. Ніколаєва. Єдиний будинок, що зберігся від наріжної садиби, яка належала в кін. 19 – на поч. 20 ст. К. Сорокіній. Огорожа по Ігорівській вул. того ж часу, що й будинок. Двоповерховий, з підвалом, цегляний, у плані Г-подібний, планування коридорно-анфіладне. Композиція фасадів асиметрична, наріжжя будинку виділено розкріповкою і завершено декоративним наметом, не передбаченим первісним проектом. На розі розташовувався вхід до магазину (пізніше дверний отвір було перетворено на віконний. Добре збереглося оздоблення фасадів і окремих інтер’єрів у стилі ренесанс. Є зразком житлового будинку 2-ї пол. 19 ст. на наріжній ділянці.
У цьому будинку в 1898 – 1914 рр. з невеликими перервами (в 1908 р. – вул. Братська, 14, в 1909 р. – вул. Іллінська, 1) жив Хвойка Вікентій Вячеславович (1850 – 1914) – археолог. Чех за походженням. Викладав у київських гімназіях (з 1876). У 90-х pp. 19 ст. почав проводити археологічні розкопки, зокрема в Києві в 1893 – 1903 рр. досліджував Кирилівську пізньопалеолітичну стоянку. В 1894 р. проводив розкопки на г. Киселівці, в 1896 р. – на Кирилівській вул. В 1896 р. відкрив перші пам’ятки трипільської культури (4 – 3 тис. до н. е.) у Середній Наддніпрянщині. У 1899 – 1901 рр. досліджував давньослов’янські пам’ятки. Відкрив нові археологічні культури, які за місцем розкопок одержали назви зарубинецької (2 ст. до н. е. – 2 ст. н. е.) і черняхівської (2 – 5 ст.), розробив прогресивну концепцію щодо автохтонністі (місцеве походження) слов’янського (і праслов’янського) населення Середньої Наддніпрянщини. На поч. 20 ст. вивчав пам’ятки східних слов’ян 7 – 10 ст., проводив археологічні розкопки на місцях давньоруських міст Білгорода і Витачева, городищ Старі Безрадичі та Шарки. Йому належить ініціатива вивчення пам’яток українського середньовіччя у Чигирині. В 1907 – 14 рр. досліджував пам’ятки на Старокиївській горі. Автор понад 200 друкованих праць, значна частина яких створена у 1898 – 1907 рр. Один із засновників Київського міського музею старожитностей та мистецтв (1899). До останніх днів життя був хранителем археологічного відділу музею, основну частину якого складали його знахідки. У своїй квартирі вчений відкрив для широкої публіки музей старожитностей.
В 1967 р. на фасаді будинку на пошанування вченого встановлено гранітну меморіальну дошку із зображенням амфори (арх. М. Говденко).
ДАК, ф. 100, оп. 1, спр. 2317;
Шовкопляс Г.М. В.В.Хвойка // Укр. іст. журнал. – 1970. – № 5.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 397.