2011 р. Звід пам’яток Києва

Марія Кадомська, Олена Мокроусова

534.2. Житловий будинок 1889 – 90, в якому проживав Воячек Б. І. (архіт., іст.).

Вул. І. Франка, 18. На розі з вул. Чапаєва, на червоних лініях забудови вулиць.

Одні з перших власників ділянки – А. і Р. Шафировичі. Забудова садиби була розрідженою, малоповерховою. З боку вулиці стояв дерев’яний двоповерховий житловий будинок. В глибині подвір’я розташовувалися дерев’яний житловий флігель, каретний сарай, стайня, льодовня (не збереглися), льох. 1887 майно перейшло у власність М. Фріца. 1888 садибу купив гомельський міщанин Ф. Кушнерьов.

На його замовлення споруджено наявний будинок за проектом арх. А.-Ф. Краусса. У проекті передбачалося забудувати весь фронт ділянки, але звели лише праву частину запроектованого будинку з центральним (за проектом) ризалітом. На кожному поверсі нової споруди містилося по дві п’ятикімнатні квартири з двобічним плануванням змішаного (коридорно-анфіладного) типу. Чоловий фасад на рівні першого поверху було прикрашено дощаним рустом. На червоній лінії забудови вулиці залишився дерев’яний двоповерховий будинок. 1903 – 15 майном володіли Ф. Осипов та Г. Полякова. Останнім власником садиби був К. Юцевич. Вони не внесли істотних змін у її забудову. 1922 садибу націоналізовано.

У 1990-х рр. проведено капітальний ремонт триповерхового будинку з переплануванням квартир; на місці дерев’яного двоповерхового збудовано п’ятиповерховий будинок № 18-а у спрощених архітектурних формах.

Триповерховий, на цокольному напівповерсі, мурований, пофарбований, у плані прямокутний, із тильним ризалітом та центральним проїздом у двір.

Односекційний. Перекриття пласкі. Під частиною будівлі – підвал. Дах двосхилий по дерев’яних кроквах, покрівля бляшана. В оздобленні фасаду використано мотиви ренесансу.

Композиція чолового фасаду асиметрична. По вертикалі його членують бічні розкріповки, що завершуються тридільними аттиками з підвищеними півкруглими центральними частинами. Вертикальні членування фасадів доповнено пілястрами, що фланкують віконні прорізи. Декор змодельовано в цеглі.

Прямокутні віконні прорізи з рельєфними клинчастими перемичками прикрашено підвіконними фільонками з рослинним ліпленим орнаментом. Віконний проріз лівої розкріповки півциркульний. На фасаді розміщено балкон з ажурним металевим огородженням. Парадний вхід вирішено у вигляді спрощеного порталу. Прямокутний вхідний отвір з дерев’яними двостулковими дверима фланковано рустованими лопатками, акцентовано півциркульним піддашком (сучасним). Завершення фасаду складається з широкого фриза з аркатурою та профільованого карниза невеликого виносу. Карниз доповнено смугою сухариків. На фасаді з вул. Чапаєва прямокутні віконні прорізи з рельєфними клинчастими перемичками на рівні другого – третього поверхів фланковано широкими лопатками. Фасад завершує профільований карниз на декоративних кронштейнах і металеве ажурне огородження даху (не автентичне).

Будинок – цінний зразок житлової споруди в стилі неоренесанс.

1904 – 13 у будинку проживав Воячек Богумил (Федір) Іванович (1857 – 1934) – музикант, диригент, композитор, педагог. Випускник Празької консерваторії (1879). Працював в оркестрі київської опери (1883 – 1915; контрабасист), викладав у Музичному училищі Київського відділення Російського музичного товариства (1885 – 1934), професор Київської консерваторії (1913 – 34). Одночасно керував оркестром театру Бергоньє (з 1916), в 1900-х рр. був учителем музики у Четвертій гімназії та Першому комерційному училищі, викладав курс оркестрових інструментів у Музичній школі М. Іконникова, в 1910-х рр. – вчитель музики (контрабас) і диригент учнівського хору Першої гімназії, 1917 – 25 – капельмейстер оркестру київської міліції, потім працював в оркестрі київського радіоцентру. Не раз диригував оркестрами на літніх симфонічних вечорах, брав участь у концертах Російського музичного товариства. Автор «Урочистого актового маршу», присвяченого 100-річчю Першої гімназії (1909); оркестровок опер «Катерина» М. Аркаса (1888; пост. 1899) і «Ноктюрн» М. Лисенка (1913); опери «Вій»; симфонічної поеми «Пам’яті Чайковського»; творів на теми молдавських народних пісень, для віолончелі, фортепіано та ін.

Раніше мешкав на сучасній вул. Артема, 26, пізніше – на вул. Рейтарській, 24, вул. Б. Хмельницького, 7 і 54, у 1920-х рр. – на вул. Садовій, 4 (останні три будинки не збереглися).

Тепер – офісний будинок Соціал-демократичної партії України (об’єднаної).

Література:

Там само, ф. 100, оп. 1, спр. 1405; ф. 163, оп. 41, спр. 3573; Шамаєва К. Чеські музиканти в Києві// Музика. – 1981. – № 5.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1698.