Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

В’ячеслав Горбик, Марія Кадомська

534.3. Житловий будинок 1900 – 01, в якому проживали Бєляєв О. Р., Рахлін Н. Г. (архіт., іст.).

Вул. І. Франка, 25/40. На розі з вул. Б. Хмельницького, на червоних лініях забудови вулиць.

Історія садиби простежується з 1870-х рр., коли її забудову складали дерев’яні житлові і службові споруди. Власники неодноразово змінювалися. Наявний будинок зведено як прибутковий житловий на замовлення В. Мартоса та В. Верховського. Автор проекту – цивільний інж. М. Яскевич. З 1906 ділянка належала В. Верховському, 1912 продана інж.-полковнику С. Черкасову, 1916 – купцю 1-ї гільдії Б. Рабиновичу.

1918 на першому поверсі було дві чотирикімнатні й одна семикімнатна квартири з кухнями, передпокоями, клозетами та чотири крамниці; на другому поверсі – одна трикімнатна, дві чотирикімнатні, одна восьмикімнатна і одна дев’ятикімнатна квартири з кухнями; на третьому і четвертому поверхах – по одній трикімнатній і шестикімнатній, дві чотирикімнатні, дві п’ятикімнатні квартири з кухнями; у підвальному поверсі – одна п’ятикімнатна, дві чотирикімнатні й одна двокімнатна квартири з кухнями, передпокоями і клозетами, дві пральні, двірницька, приміщення опалювача, хлібопекарня з чотирьох кімнат і котельня під двором. Надалі будинок не змінював призначення, використовувався як житловий з крамницями на першому поверсі. 1945 проведено капітальний ремонт. Планування першого поверху повністю змінено, інших поверхів – змінено новими перегородками.

Чотириповерховий з підвалом, мурований, пофарбований, у плані Г-подібний, двосекційний, з проїздом у двір з вул. І. Франка. Перекриття пласкі.

Композиційним центром об’ємного вирішення споруди є пишно декорована і перекрита банею зрізана наріжна частина (первісне завершення бані втрачене). Обидва крила завершено двосхилим дахом.

Оформлений з використанням ренесансних та барокових мотивів. Стилістично неоднорідний архітектурний декор змодельовано в цеглі та доповнено ліпленими деталями. Фланги чолових фасадів бічних крил і центр фасаду на вул. І. Франка виділено розкріповками з рядами балконів та невеликими аттиками. Фасади розділено гуртами на три яруси: нижній (перший поверх) – з великими вітринами торговельних приміщень з боку вул. Б. Хмельницького; середній (другий – третій поверхи) – оформлений великим ордером у вигляді коринфських колон з боків розкріповок і рустованих іонічних пілястрів у міжвіконнях; верхній (четвертий поверх) з вінцевими карнизом і фризом, членованим модульйонами та прикрашеним ліпленими вставками з рослинним орнаментом. Розкріповки на четвертому поверсі підкреслено бічними фільончастими лопатками з ліпленою арматурою. Отвори входів і більшість віконних прорізів – прямокутні. Ряд вікон другого поверху оздоблено трикутними сандриками, третього – замковими каменями з гірляндами в оточенні рослинного орнаменту.

На другому поверсі зрізаного наріжжя розміщено здвоєні півциркульні вікна, що разом із тондо у проміжку вписано у широку аркову нішу. Рішення дворових недекорованих фасадів спрощене.

В інтер’єрах окремих приміщень збереглися оздоблення стель (гурти, розетки, карнизи) та столярні заповнення віконних і дверних отворів.

Будинок – яскравий зразок прибуткових житлових споруд зламу 19 – 20 ст. (періоду еклектики).

1929 – 31 у квартирі № 17 проживав Бєляєв Олександр Романович (1884 – 1942) – письменник, автор широко відомих фантастичних творів. Тут він написав оповідання «Підводні хлібороби», «Земля горить» та ін.

1945 – 79 у квартирі № 25 жив Рахлін Натан Григорович (1906 – 79) – диригент, народний артист СРСР (з 1948), головний диригент державних симфонічних оркестрів УРСР (1937 – 62), СРСР (1941 – 45), Татарської АРСР (1966 – 79). У 1946 – 66 (з перервою в 1956 – 58) – професор диригентського класу Київської консерваторії (працював у ній з 1937), 1956 – 58 очолював симфонічний оркестр Московської філармонії. 1966 – 74 – професор Казанської консерваторії. 1956 брав участь у місячнику радянсько-польської дружби (виступав у Польщі) та ХІ Міжнародному музичному фестивалі «Празька весна». Відзначений Державною премією СРСР (1952).

Мав величезний репертуар, знав напам’ять понад дві тисячі симфонічних творів, грав на багатьох музичних інструментах. Оригінально трактував зразки світової класики, був майстром імпровізації. Вперше в його виконанні прозвучали симфонії відомих композиторів: 2-а – Л. Ревуцького, 3-я – Б. Лятошинського, 11-а – Д. Шостаковича, «Героїчна увертюра» В. Косенка, симфонія-кантата «Україно моя» та сюїта «Пам’яті Лесі Українки» А. Штогаренка й ін. Часто виступав з безкоштовними концертами на відкритих сценах, зокрема в Міському саду в Києві.

Праворуч від останнього під’їзду крила вздовж вул. І. Франка встановлено гранітну меморіальну дошку з барельєфним портретом Н. Рахліна (ск. Г. Лисенко).

Тепер частину приміщень займають офіси й торговельні заклади.

Література:

ДАК, ф. 100, оп. 1, спр. 522; ф. 163, оп. 5, спр. 5960; ДАКО, ф. 804, оп. 1, спр. 271; ЦДАВОВУ, ф. Р-4487, оп. 1, спр. 3550; Беляева С. Звезда мерцает за окном // Фантастика. – 84. – М., 1984; Киевлянин. – 1897. – 2 апр. – № 92; Матусевич Н. Натан Григорьевич Рахлин. Народный артист СССР. – К., 1968; Натан Рахлин: Статьи. Интервью. Воспоминания / Под общей ред. Г. Я. Юдина. – М., 1990; Путеводитель по Киеву со справочным отделом / Изд. М. И. Трифонова. – К., 1914; Яворський Е. Майстер імпровізації // Музика. – 1996. – № 4.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1698 – 1699.