2003 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Дегтярьов, Тетяна Кочубинська, Тетяна Товстенко

296.6.2. Прибутковий будинок Свято-Введенського жіночого монастиря, 1914 (архіт.).

Вул. Московська, 38. Серед рядової забудови вулиці.

Ділянка, на якій розташований будинок, у 2-й пол. 19 ст. належала чиновникові Іванову. 1883 його дружина Н. Іванова продала садибу П. Максимовій, яка постійно проживала у Санкт-Петербурзі. На ділянці, що межувала з садибою Введенської громади, з одного боку розташовувався одноповерховий цегляний будинок, дві дерев’яні будівлі та фруктовий сад.

1889 П. Максимова пожертвувала садибу Свято-Введенській громаді за умови, щоб квартири в будинках здавали в оренду. 1914 на місці однієї з дерев’яних споруд за проектом єпархіального арх. Є. Єрмакова зведено триповерховий цегляний будинок, в якому було п’ять п’ятикімнатних квартир і одна трикімнатна, що здавалися внайм. Прибутки ділилися між монастирем і власницею садиби. 1918 будинок пошкоджений під час бомбардування Києва.

В радянський час у ньому містилася районна поліклініка.

Триповерховий, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний, з розташованими в центрі парадними та чорними сходами. Внутрішнє планування коридорного типу. Конструктивна схема – поздовжні несучі стіни, посилені поперечними стінами сходової клітки. Перекриття залізобетонні, покриття даху бляшане.

Вирішений у модернізованих неоренесансних формах. Головний дев’ятивіконний фасад має симетричну п’ятидільну композицію, основу якої складають центральна (на три прорізи) та дві бічні (на один проріз) розкріповки.

Бічні частини завершують аттики лучкової форми. На осі фасаду влаштований арковий вітраж сходів, обрамлений лиштвами з архівольтом та замковим каменем. Під вітражем – парадний вхід з лучковою перемичкою під сандриком такого ж абрису. Перший поверх рустований, верхні декоровані лопатками з накладними деталями у вигляді потрійних широких зубців та кіл. Вінцевий карниз у межах розкріповок прикрашає мереживо сухариків та стилізованих модульйонів.

Ліворуч розташований проїзд на подвір’я. В інтер’єрі збереглися металеві огородження сходів вишуканого рисунка.

Пам’ятка – цікавий зразок поєднання стилів неоренесанс та модерн.

Тепер використовується Центром здоров’я Територіального медичного районного об’єднання міста.

Література:

ДАКО, ф. Р-862, оп. 1, спр. 112; Російський державний історичний архів (Санкт-Петербург), ф. 796, оп. 205, спр. 452; ЦДІАКУ, ф. 127, оп. 797, спр. 178; оп. 798, спр. 686; оп. 861, спр. 509; ф. 183, оп. 1, спр. 566; Весь Киев: Адресная и справочная книга на 1906 год. – К., 1906; – … на 1910 год. – К., 1910; – … на 1911 год. – К., 1911; – … на 1913 год. – К., 1913; – … на 1915 год. – К., 1915.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 748.