2003 р. Звід пам’яток Києва

Ірина Абрамова

296.8. Садиба, кін. 19 – поч. 20 ст. (архіт.).

Вул. Московська, 29, 29-а, 29-б. У ряді забудови кварталу.

В 1886–1916 належала М. Брайловському, протоієрею Софійського кафедрального собору. Забудова садиби складається з двох головних житлових будинків (№ 29-а і 29-б) і дворового житлового флігеля (№ 29).

Житловий будинок (№ 29-а). На червоній лінії забудови вулиці.

Чотириповерховий з підвалом, цегляний, у плані прямокутний, двосекційний з двома ризалітами сходових кліток з боку подвір’я. Перекриття пласкі.

Оздоблений у стилі неоренесанс з елементами модерну. Фасади виконані у відкритому цегляному муруванні (тепер пофарбовані), на головному – тиньковані архітектурні деталі. Асиметрична композиція головного фасаду визначена аритмічною постановою різношироких розкріповок (на одно і три вікна), підкреслених лопатками, пілястрами та лучковими аттиками.

У середній тривіконній розкріповці – парадний вхід до будинку. Перший поверх з гладенькими площинами стіни прорізаний широкими вітринами.

Верхні поверхи об’єднані лопатками з накладними пілястрами, що простягаються до розкріпованого карниза. Віконні прорізи – прямокутні, з клинчастими перемичками, на третьому поверсі – з арковими. Обрамлення вікон на кожному поверсі відмінне. Портал головного входу складається з двох стилізованих тричвертєвих колон, які підтримують архітрав, прикрашений трьома переплетеними ліпленими вінками. Збереглося первісне оздоблення парадного під’їзду. Стеля у холі прикрашена ліпленням рослинного характеру, гранітні сходи мають коване металеве огородження, виконане у стилі модерн.

Будинок – зразок архітектурної споруди, перехідної від історизму до модерну.

Житловий будинок (№ 29-б). На одній лінії з сусіднім будинком № 29-а, має спільний з ним брандмауер.

Триповерховий з цокольним поверхом, цегляний, у плані прямокутний, односекційний з виступом сходової клітки у бік подвір’я.

Оздоблений у стилі неоренесанс. Композиція головного фасаду симетрична відносно осі головного входу, підкресленої розкріповкою під ступінчастим аттиком з накладним трикутним фронтоном. Поверхи розчленовані карнизами, в центрах прясел (по флангах розкріповки) на першому, другому й третьому поверхах – балкони, огороджені металевими гратами, що складаються з хрещатих та волютоподібних елементів. Цегляне мурування фасаду (тепер пофарбований) доповнено алебастровим формованим ліпленням, вписаним у прямокутні фільонки у фризі та в підвіконнях. Вікна переважно прямокутні, з фігурними перемичками, оздобленими замковими каменями, на другому поверсі оточені низкою рослинного орнаменту. Центральне аркове вікно сходової клітки обрамлене пілястрами та архівольтом з рельєфним замковим каменем. Вхід до будинку фланкований рустованими лопатками.

Будинок – характерний зразок житлової споруди періоду історизму.

Флігель (№ 29). У глибині подвір’я, паралельно вуличним корпусам.

Первісно триповерховий (четвертий поверх зведений у 1950-х рр.) з підвалами, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний. Складається з двох повних житлових секцій і однієї напівсекції. Перекриття пласкі.

Оздоблений у стилі неоренесанс. Звернений у бік вулиці головний фасад має ритмічну композицію. Розкреслений міжповерховими карнизними гуртами й вертикальними елементами, що складаються з рустованих лопаток (перший поверх), канелюрованих пілястрів на п’єдесталах (другий і третій поверхи).

Вікна переважно прямокутні з клинчастими перемичками та замковими каменями. На третьому поверсі вікна аркові та прямокутні. Аркові обрамлені лиштвами, що складаються з пілястрів і архівольтів з замковими каменями. На рівні підвіконь – мережка сухариків.

Входи до будинку підкреслені отворами аркової форми. На четвертому (надбудованому) поверсі вікна прямокутні, без обрамлень.

Будинок є характерним для житлового будівництва періоду історизму.

Садиба – типовий зразок забудови центральних районів Києва кін. 19 – поч. 20 ст. Тепер на першому поверсі будинку № 29-а – магазини, в № 29-б і 29 – офісні приміщення.

Література:

ДАК, ф. 143, оп. 2, спр. 246.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 750 – 751.