Житловий будинок з історією (№ 65)

Тетяна Осташко

Будинок 1899 р., в якому проживав Стебницький П. Я.

(іст.).

Вул. Тургенєвська, 65.

З відступом від червоної лінії забудови вулиці. П’ятиповерховий, цегляний житловий будинок. Збудований за проектом арх. К. Шимана в садибі П. Шелопутова.

В 1918 – 23 рр. тут у квартирі № 17 жив Стебницький Петро Януарійович (1862 – 1923) – письменник, політичний і громадський діяч. Навесні 1918 р. переїхав до Києва з Петрограда, де представляв інтереси українського народу в Тимчасовому уряді як комісар у справах України. Член партії українських соціалістів-федералістів. У травні 1918 р. увійшов до складу мирної делегації Української Держави на переговорах з РСФР. У серпні 1918 р. обраний сенатором адміністративного суду – Державного сенату Української Держави. У жовтні і листопаді 1918 р. очолював Міністерство народної освіти. Відігравав важливу роль у остаточному формуванні Української академії наук, з якою були пов’язані останні роки його життя. В 1919 р. – член Комітету для заснування Всенародної бібліотеки України (ВБУ), в 1920 р. – голова Тимчасового комітету ВБУ, в 1919 р. – член-співробітник Постійної комісії для виучування звичаєвого права, член, у 1920 – 21 рр. – керівник над працями і голова Комісії біографічного словника діячів України при ВУАН. Основні праці присвячені історії України: «Україна в економіці Росії» (1918), «Українська справа» (1917), «Поміж двох революцій: нариси політичного життя до pp. 1917 – 1918» (1918). Похований на Щекавицькому цвинтарі.

Дорошенко Д. Історія України. 1917- 1923: У 2 т. – Ужгород, 1930 – 1932;

Лотоцький О. Сторінки минулого. – Варшава, 1933 – 1934. – Ч. II-III;

П. Я. Стебницький. – К., 1926;

Чикаленко Є. X. Щоденник. 1907 – 1917. – Львів, 1931.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 210.