Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

[1990 р.] Паспортна інформація

Пам’ятник Лесі Українці

Пам’ятка монументального мистецтва

1973 р.

Розміщення:

м. Київ, площа імені Лесі Українки

Загальний опис:

Пам’ятник являє собою скульптурну постать поетеси на високому постаменті. З фронтального боку на постаменті напис:

“Як я умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень.

І стримуваний пломінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме удень.

Леся Українка”.

Матеріал: статуя – бронза; постамент – граніт.

Висота пам’ятника: загальна – 10,0 м; статуї – 5,0 м; постаменту – 5,0 м.

Історична довідка, відомості про дослідження:

Пам’ятник споруджено у 1973 р. з нагоди 100-річчя з дня народження Лесі Українки.

Автори пам’ятника – скульптор Г.Н. Кальченко, архітектор А.Ф. Ігнащенко.

Будівник – Київські міжобласні спеціальні науково-реставраційні виробничі майстерні Держбуду УРСР.

Замовник – Київський міськвиконком.

Леся Українка (літературний псевдонім Косач Лариси Петрівни) (25.02.1871-01.08.1913 рр.) – видатна українська поетеса і громадсько-культурна діячка, перекладач. Дочка Олени Пчілки, племінниця М. Драгоманова, дружина К. Квітки.

Була однією з найосвіченіших жінок своєї доби. Володіла багатьма мовами. Досконало знала історію, світову літературу й мистецтво.

Наприкінці ХІХ ст. пов’язана із соціал-демократичним рухом, на початку ХХ ст. прийшла до ідеї самостійництва, усвідомлення України в контексті європейської культури.

Леся Українка мала зв’язок з учасниками Київського “Союзу боротьби за визволення робітничого класу”, соціал-демократичним підпіллям. Леся Українка залишила глибокий слід у розвитку громадської і філософської думки на Україні.

Найвищий вияв таланту Лесі Українки в драматургії, співзвучній творчості Г. Гауптмана, Г. Ібсена, філософії Ф. Ніцше. Збірники поезій: “На крилах пісень”, “Думи і мрії”, “Відгуки”; драми “Блакитна троянда”, “Бояриня”, “Кассандра”, “У пущі”, “Лісова пісня”; драматичні поеми “Одержима”; повісті й оповідання “Над морем”, “Помилка” тощо.

Померла Леся Українка в м. Сурамі (Грузія). Домовину було перевезено до Києва.

Облікова інформація:

Взято під охорону згідно рішення Київської міської Ради депутатів трудящих № 159 від 27.01.1970 р.

Охоронний № : 419.

Основна бібліографія, архівні дані:

Топографічний реєстр та картотека візуального обстеження пам’ятників Києва. 1974 // Архів Київської міської організації УТОПІК.

Радянська енциклопедія історії України.- Т.4.

Леся Українка. Документи і матеріали (1871-1970).- К., 1971.

Деркач М.Д. Київ у житті Л. Українки // Вісник АН УРСР.- К., 1971.- № 2.

Ілюстративні матеріали:

Пам’ятник Лесі Українці. Схематичний план.

Пам’ятник Лесі Українці. Фронтальний вигляд.

Пам’ятник Лесі Українці. Вигляд ззаду.

Пам’ятник Лесі Українці. Вигляд зліва.

Пам’ятник Лесі Українці. Вигляд справа.