Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Іван Кравець

2003 р. Звід пам’яток Києва

383. Пам’ятник Лесі Українці, 1973 (мист.).

Пл. Лесі Українки. Поряд з будинком Київської обласної державної адміністрації.

Автори – ск. Г. Кальченко, арх. А. Ігнащенко. Розміри: вис. скульптури – 5,0 м, постаменту – 5,0 м; стилобат – 12,0 × 18,0 × 0,6 м.

Споруджено до 100-річчя від дня народження Лесі Українки (справж. – Косач Лариса Петрівна; 1871–1913) – поетеси, драматурга, перекладачки, літературного критика, громадської діячки. Дочка письменниці Олени Пчілки. Народилася в Новограді-Волинському (тепер Житомирська обл.).

Одна із засновниць гуртка «Плеяда», брала участь у діяльності Київського літературно-артистичного товариства, Українського клубу, товариства «Просвіта», була близька до міської соціал-демократичної організації. Зазнала політичних переслідувань, цензурних утисків. Померла в м. Сурамі (тепер Республіка Грузія), похована на Байковому цвинтарі в Києві.

Авторка поетичних збірок «» (1893), «» (1899), «» (1902); 20 драм, у т. ч. «» (1896), «» (1901), «» (1905), «» (1907), «» (1897–1909), «» (1910), «» (1911), «» (1912); оповідань, перекладів з Г. Гейне, В. Гюго, Дж. Байрона, А. Міцкевича та ін. Її чоловік – фольклорист і музикознавець К. Квітка записав з голосу Лесі Українки 220 народних мелодій.

Життя і творчість Лесі Українки були тісно пов’язані з Києвом. Мешкала на вулицях Саксаганського, 97 і 101, Стрілецькій, 15 та за іншими адресами. Ім’ям Лесі Українки названо бульвар, вулицю і площу у Києві.

Композицію пам’ятника вирішено на співвідношенні рівних за висотою бронзової скульптури і чотиригранного постаменту з полірованого чорного граніту, встановлених на великому прямокутному гранітному стилобаті.

Вирізняється реалістичним відтворенням портретних рис та виразністю композиційного вирішення: підкреслена вертикаль постаті динамізується рухом зігнутої лівої руки, яка притримує накинуту на плече хустку, опущеною правою з зошитом та коловим рухом складок довгої сукні, що немов розвіваються поривом вітру. На чоловому боці постаменту викарбувано напис: «Як я умру, на світі запалає Покинутий вогонь моїх пісень, І стримуваний пломінь засіяє, Вночі запалений, горітиме удень.

Леся Українка».

Композицію доповнює басейн з гранітним бордюром навколо підніжжя, віддзеркалення в якому створює додатковий емоційний ефект.

Література:

Монументальное и декоративное искусство в архитектуре Украины: Альбом. – К., 1975; Пам’ятники Києва: Фотоальбом. – К., 1982.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 860 – 861.