Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Тетяна Трегубова

Лисенка вулиця, серед. 19 – 20 ст.

(архіт., містобуд.).

Невелика центральна вулиця завдовжки в один квартал починається від Золотоворітського скверу і закінчується в тилу Національної опери України ім. Т. Шевченка, з’єднуючи вулиці Ярославів Вал і Б. Хмельницького. Прокладена паралельно вул. Володимирській після закінчення будівництва другого Міського театру (1856 р., арх. І. Штром), на місці якого розташована Національна опера (1901 р., арх. В. Шрьотер). З цим пов’язана стара назва вулиці – Театральна, 1927 р. перейменована в пам’ять Лисенка Миколи Віталійовича (1842 – 1912) – композитора, піаніста, диригента, музично-громадського діяча, основоположника української класичної музики.

Периметральна забудова, висота якої від одного до шести поверхів, формувалася бл. 130 років. На поч. 20 ст. на довшому парному боці було п’ять домоволодінь та садиба Управління Південно-Західної залізниці, на непарному – три житлових будинки і сценічна частина театру. У 1930-х pp. вулицю частково реконструйовано: з невеликим відступом від старих червоних ліній забудови в її парний фронт вбудовано два нових житлових будинки, з протилежного боку споруджено гранітні сходи, які з’єднували вулицю з розміщеною нижче Театральною пл. Останні зміни (1980-і pp.) пов’язані зі спорудженням на місці сходів репетиційного корпусу театру, одноповерховий об’єм якого замкнув периметр кварталу (головний архітектор проекту – Б. Жежерін). Тепер забудову парного боку утворюють фасади п’яти будинків, непарного – чотирьох. Архітектура фасадів дуже різниться за стилістикою. Вулицю відкриває двоповерховий особняк серед 19 ст. у стилі пізнього класицизму (№ 2). Період еклектизму представлено будівлями, які поєднують риси цегляного стилю і ренесансно-барокової архітектури. Це – будинки-пам’ятки: Управління Південно-Західної залізниці (№ 6), Національної опери, наріжний п’ятиповерховий прибутковий будинок (№ 10/30), а також житлові будинки рядової забудови кін. 19 – поч. 20 ст. (№ 1, 3, 5). Один із періодів розвитку радянської архітектури, що відображає перехід від конструктивізму до неокласицизму, знайшов втілення у вирішенні довгих п’яти- і шестиповерхових багатоквартирних будинків № 4 і 8. Точним копіюванням форм італійського ренесансу, властивих архітектурі театрального будинку, відзначається новий репетиційний корпус, що прилягає до нього. Незважаючи на різноманітність стилістичних і масштабних характеристик, будинки складають цілісний містобудівний комплекс, типовий для забудови центральних вулиць міста. У його формуванні брали участь відомі архітектори О. Гоген, Ф. Голованов, В. Куликовський, О. Маринченко, М. Шехонін, В. Шрьотер та ін.

Вулиці Києва. – К., 1995;

Килессо С. К. Киевский оперный: опыт реконструкции // Архитектура СССР. – 1988. – № 6.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 512 – 513.