2003 р. Звід пам’яток Києва

Інна Гречина, Михайло Кальницький, Тетяна Товстенко

249.7. Житловий будинок 1887–92, 1900–01, в якому проживала Аренс Е. Е. (архіт., іст.).

Вул. Мала Житомирська, 15. У ряді щільної периметральної забудови вулиці.

Споруджений за проектом арх. О. Хойнацького як двоповерховий з напівпідвалом будинок у садибі австрійського підданого І. Добржинецького. За проектом цього ж архітектора на подвір’ї було зведено одноповерхові цегляні служби. У 1896–97 власником садиби був Єсикорський Михайло Степанович (пом. 1897) – дійсний статський радник, архітектор, автор окремих споруд кін. 19 ст. у Києві та Сімферополі.

1900–01 надбудовано двома поверхами (арх. Г. Моргулець) на замовлення військового інтенданта М. Крутня, який володів садибою 1899–1901 (батько відомого льотчика-аса Є. Крутня).

Водночас надбудовано до чотирьох поверхів надвірну прибудову, на тильній межі ділянки зведено триповерховий флігель (не мають архітектурної цінності).

Головний будинок чотириповерховий з напівпідвалом, цегляний, тинькований. Складається з прямокутної у плані двоквартирної секції, яка виходить на вулицю, та Г-подібного дворового флігеля з двома квартирами на поверсі.

Перекриття пласкі. Композиція фасаду визначається площинним вирішенням, характерним для стилю модерн. Ліворуч на фасаді на третьому і четвертому поверхах влаштовані лоджії. Цокольна рустована частина відокремлена карнизом. У міжповерхових площинах – накладні рельєфні вставки, над вхідними дверима – невеликий віконний проріз, обрамлений волютами. Канелюровані лопатки останнього поверху оздоблені великими маскаронами у вигляді лев’ячих голів. Надвіконні фільонки теж мають заповнення у вигляді маскаронів – декоративних деталей, характерних для стилю модерн.

В інтер’єрах збереглися ліплені деталі, частина старого столярного заповнення. Металеві деталі оздоблення фасаду втрачено, за винятком грат лоджії четвертого поверху, конструкцію балконів спрощено. Дворові фасади вирішено у цегляному стилі.

Будинок – цінний зразок забудови історичної частини міста, одна з перших київських споруд, в архітектурному вирішенні якої використано елементи стилю модерн.

У 1900-х рр. у садибі розміщувалося Вертипорохівське двокласне жіноче училище (засновано 1901 на пожертву колезького асесора М. Вертипороха; у 1910-х рр. містилося у пров. Десятинному).

Тут також містилися у різний час мебльовані кімнати, фортепіанна майстерня, товариство «Золоте руно», магазини тощо. В роки 1-ї світової війни одну з квартир займав притулок.

З 1920-х рр. у квартирі № 1 проживала Аренс Ельга Еріхівна (1900–66) – естрадна співачка, заслужена артистка УРСР (з 1948); у 1918–19 – артистка Народного театру під керівництвом П. Саксаганського.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 3344; Мистецтво України: Біогр. довідник / За ред. А. В. Кудрицького. – К., 1997.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 597 – 598.