Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української держави

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Інна Гречина, Михайло Кальницький, Тетяна Товстенко

249.9. Житловий будинок 1879, в якому проживала Суровцова Н. В. (архіт., іст.).

Вул. Мала Житомирська, 19. Завершує ряд щільної периметральної забудови вулиці, торцем звернений до скверу на Володимирському проїзді.

Споруджений на замовлення губернського секретаря Ф. Пахаловича. Автор первісного проекту – арх. П. Спарро. 1887 за проектом арх. О. Хойнацького, під наглядом техніка-арх. А.-Ф. Краусса добудовано частину будинку.

Триповерховий, цегляний, тинькований, у плані – прямокутна секція з трьома квартирами на поверсі.

Перекриття пласкі. Композиція фасаду характерна для раннього етапу історизму й вирішена у цегляному стилі із застосуванням романсько-готичних деталей, змодельованих у цеглі та виділених пофарбуванням. Центральна частина симетричного фасаду підкреслена ризалітом, увінчаним високим прямокутним аттиком. Бічні частини ризаліту рустовані по другому поверху й оздоблені напівколонками. У підвіконних нішах – орнаментальне цегляне мурування. Сходовий вузол виділено великим вікном на третьому поверсі. Над входом вітраж (первісний малюнок змінено).

Є зразком добре збереженого опорядження фасаду за допомогою цегляного мурування.

На поч. 1900-х рр. у квартирі на другому поверсі проживала разом з батьками майбутня письменниця, перекладачка, громадська діячка Суровцова Надія Віталіївна (1896–1985). Серед знайомих, які відвідували її батьків, був зокрема, О. Корчак-Чепурківський – відомий гігієніст та епідеміолог. Бл. 1903 Н. Суровцова оселилася з матір’ю у будинку на сучасному пров. Т. Шевченка, 8-а. Невдовзі переїхала до Умані, де здобула гімназійну освіту. Навчалася на Вищих жіночих курсах у Санкт-Петербурзі. У 1917–18 була в Києві співробітницею українських урядових структур. У 1919–25 – на еміграції, закінчила філософський факультет Віденського університету. Після повернення до СРСР працювала у Харкові. 1927 її заарештовано і відправлено на заслання. Перебуваючи на Колимі, написала книгу спогадів, де згадувала будинок на Малій Житомирській, 19. Після звільнення (1954) проживала в Умані. Авторка численних оповідань, нарисів, художніх перекладів.

У 1910-х рр. в будинку мешкав В. Фамінський – доцент, потім професор Київської духовної академії на кафедрі історії російської літератури. Тепер – адмінбудинок.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 1685; Життя Надії Суровцової // Наука і культура: Україна: Щорічник. – К., 1990. – Вип. 24.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 598 – 599.