Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Тетяна Товстенко, Лариса Федорова

249.4. Житловий будинок 2-ї пол. 19 ст., в якому містилися Самаритські курси Товариства допомоги для інтелігентних жінок, працювали відомі вчені й лікарі (архіт., іст.).

Вул. Мала Житомирська, 6. У рядовій забудові вулиці. Входив до складу садиби між вулицями Малою Житомирською та Михайлівською.

1886 ділянку з двоповерховим будинком вздовж вул. Малої Житомирської придбав купець 1-ї гільдії В. Ноткін, на замовлення якого за проектом арх. В. Ніколаєва вздовж вул. Михайлівської було споруджено триповерховий флігель (не зберігся). Ймовірно тоді ж надбудовано одним поверхом будинок на вул. Малій Житомирській. Між будинками був розбитий сад з фруктовими деревами та фонтаном (не зберігся). З 1906 садиба належала штатному лікареві Третьої гімназії М. Москальову та його дружині.

Триповерховий, цегляний, у плані П-подібний, перекриття пласкі. Двосекційний, мав по дві квартири на верхніх поверхах (десяти-, одинадцяти-, дванадцятикімнатні), на першому містилися магазин і фарбувальня. Фасад, вирішений у цегляному стилі, розкреслений розташованими у міжвіконнях пілястрами. Вінцевий карниз оздоблено сухариками й мереживом цегляних деталей, вміщені в ніші вікна – зубчиками. Підвіконня й низ пілястрів підкреслено прямокутними виступами з цегли. Профільований карниз між другим і третім поверхами з п’ятигранними щипцями на ризалітах свідчить про те, що будинок надбудовували. Центр композиції на третьому поверсі акцентовано балконом на масивних цегляних кронштейнах з майстерно виконаними ажурними металевими гратами. Обабіч влаштовано ще два балкони (під час капітального ремонту 1968). Оздоблення інтер’єрів не збереглося.

Будинок належить до найкращих зразків міської садибної забудови 2-ї пол. 19 ст.

У 1906–14 в будинку діяли Самаритські курси Товариства допомоги для інтелігентних жінок, яке очолювали в різний час Р. Чернова, В. Гудшон.

Товариство організувало бюро з працевлаштування й переписування на друкарській машинці, курси крою та шиття, притулок-ясла, дитячий садок і Самаритські жіночі курси, на яких готували помічниць лікарів. Програми і плани занять були схвалені медичною радою курсів 22 квітня 1903 і затверджені Міністерством внутрішніх справ.

Мали чотирирічний курс навчання, на фельдшерському відділенні – трирічний. Практичні заняття проводилися в Олександрівській, Залізничній лікарнях міста та приватних медичних закладах. На курси приймалися жінки віком від 18 до 40 років з освітою не менше шести класів гімназії. Плата за навчання складала 100 крб. на рік.

На курсах викладали у різний час відомі вчені й лікарі, професори Київського університету: Т. Лоначевський-Петруняка – завідувач кафедри фармації та фармакогнозії; Г. Малков – завідувач кафедри окремої патології і терапії; П. Морозов – завідувач кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії (директор курсів); В. Орлов – завідувач кафедри гігієни (скарбник курсів); С. Томашевський – завідувач кафедри дерматовенерології; К. Трітшель – завідувач кафедри окремої патології і терапії; В. Чернов – завідувач кафедри терапії; О. Шимановський – завідувач кафедри очних захворювань; Ф. Яновський – завідувач кафедр лікувальної діагностики, госпітальної терапії та багато інших викладачів і лікарів-практиків. Курси містилися на вул. Ірининській, 3.

Тепер у будинку містяться кафе, центр «Юпітер» (права секція), Київська державна нотаріальна контора № 8 Міністерства юстиції України і творча майстерня «Фонограма» (ліва секція).

Література:

ДАК, ф. 143, оп. 2, спр. 1634; ф. 163, оп. 41, спр. 3336; ф. 181, оп. 1, спр. 218, 220; Весь Киев: Адресная и справочная книга на … (1901–1915) год. – К., 1900–1915; Макаренко И. М., Полякова И. М. Биографический словарь заведующих кафедрами и профессоров Киевского медицинского института (1841–1991). – К., 1991.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 595 – 596.