Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Тетяна Скібіцька

2003 р. Звід пам’яток Києва

250.1. Житловий будинок, 1900–01 (архіт.).

Вул. Малопідвальна, 1/7. На розі з пров. Т. Шевченка (колишній пров. Хрещатицький), у ряді суцільної забудови.

У 1899 в садибі, якою на той час володів купець Д. Мезенцев, розташовувалися двоповерховий житловий будинок змішаної конструкції та дерев’яний сарай. З 1900 садиба належала купцю Т. Апштейну, на замовлення якого споруджено новий чотириповерховий прибутковий будинок.

Проект виконано 1900 арх. К. Шиманом, нагляд за будівництвом спочатку здійснював інж. О. Гілевич, потім – технік-арх. А.-Ф. Краусс, який доопрацював первісний проект.

Чотириповерховий, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний з двома різновеликими секціями. Первісно секція на вул. Малопідвальній містила на кожному поверсі по одній п’яти- та чотирикімнатній квартирі, секція у пров. Т. Шевченка – по дві трикімнатні квартири. Фасади декоровані у неоренесансних формах на ордерній основі. Головний елемент оздоблення – пілястри, які фланкують вікна третього та четвертого поверхів, і великі канелюровані, що об’єднують вікна третього та четвертого поверхів центральних і бічних частин обох вуличних фасадів.

Оригінальна пластика споруди утворена численними формованими накладними рельєфами – квітковими гірляндами, картушами з гербами у декоративних фронтонах, жіночими маскаронами у замкових каменях, пальметами, меандровими поясами та іншими елементами, поєднаними з орнаментальним цегляним муруванням. Дворові фасади мають лише модельовані у цеглі міжповерхові пояси. З боку пров. Т. Шевченка збереглися грати проїзду на подвір’я з оригінальною верхньою стаціонарною частиною, що містить вписану в коло монограму власника – «ТА» (Товій Апштейн). У парадних сходових вузлах підлоги викладені орнаментальною поліхромною метлаською плиткою, яка імітує мозаїку зі стилізованими ренесансними мотивами.

Будівля – характерний зразок багатоквартирного прибуткового будинку межі 19–20 ст., що відіграє у забудові вулиць роль містобудівного акценту.

Тепер тут містяться офісні приміщення.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 5752, 5755; ДАКО, ф. 1542, оп. 1, спр. 565; Весь Киев: Адресная и справочная книга на … (1900–1915) год. – К., 1900–1915;

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 605.