Нижня частина

Розмір зображення: 800:541 піксел

На підставі контракту на виготовлення царських срібних врат і оправи головного престолу Успенського собору Києво-Печерської лаври, можна вважати, що зроблені вони київським майстром Михайлом Юревичем, хоча ні підпису, ні тавра на них немає (с. 45).

На середину XVIII ст. припадає творчий розквіт талановитого майстра Михайла Юревича. Його спадщина представлена лише окремими зразками, але й вони дають підставу віднести Юревича до кращих майстрів золотарського мистецтва України. За браком матеріалів, про життя Юревича ми знаємо дуже мало. По ньому лишились тільки дві пам’ятки – це срібні царські врата Успенського собору Києво-Печерської лаври, карбовані у 1748 p., а також оправа головного престолу того ж собору, виконана в 1751 р.

Коли царські врата Успенського собору, зроблені в 1700 р. на кошти графа Б. П. Шереметева, було пошкоджено під час пожежі 1718 р. і вони стали непридатними для щойно побудованого іконостаса, духовний собор лаври замовив М. Юревичу нові врата. Однак в процесі роботи виявилося, що срібла з старих врат для цього буде замало. Тоді монастир звернувся до сина покійного донатора С. Б. Шереметева з проханням допомогти сріблом. На це прохання царський вельможа вислав лаврі грошей 1390 крб., 2 пуди 5 фунтів срібла на врата і 26 брильянтів на «чудотворну» ікону [ЦДІА, ф. 128, оп. 1 (заг.), спр. 84, 1747 р., арк. 16]. Але різні обставини затримували роботу, зокрема, обов’язки майстра по магістрату. Це викликало занепокоєння духовного собору. Щоб прискорити роботу, архімандрит звернувся до магістрату з вимогою звільнити Юревича від обов’язків «медового шафаря», причому попередив, що коли він найближчим часом не буде звільнений, монастир змушений буде повідомити свого високого покровителя. Після цього робота над вратами пожвавішала, і через деякий час вони були готові.

На жаль, від царських врат залишилась тільки фотографія (КПЛ, № 1235), а від престолу – фрагменти, знайдені в 1953 р. серед руїн Успенського собору, знищеного гітлерівцями в 1941 р. (КПЛ, № 3730).

З фрагментів і довоєнних фотографій цих пам’яток видно, що Юревич був надзвичайно вправним карбувальником. Буйні форми рослинного орнаменту у вигляді акантових розводів, соковиті бутони квітів, вигадлива й химерна плетінка з стрічок та листя, бездоганна проробка всіх деталей, виразність постатей – усе це доведено до віртуозності. Особливо приємне враження справляє орнаментальна кайма оправи престолу, трактована в дусі українського гаптування. З великим смаком виконані накладні медальйони чотирьох євангелістів на престолі. Кожна постать має свою портретну індивідуальність і зображена в урочистій натхненній позі. Обрамлення навколо медальйонів має вигляд багета з красивими вихлястими краями, оздобленими архітектурними деталями та скупим рослинним орнаментом. Верхи медальйонів завершують голівки херувимів з віялом і пишними завитками акантового листя. В акантові завитки царських врат вплітаються фініфтеві постаті святих. Щоправда, фініфті не відзначаються високою майстерністю. (с. 125 – 126)

Фрагмент царських врат Успенського собору Києво-Печерської лаври. Майстер М. Юревич. 1748 р. Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник, № 1235

Джерело: Петренко М.З. Українське золотарство 16 – 18 ст. – К.: 1970 р., с. 120.