Собор Успіння (№ 80)
Розмір зображення: 800:600 піксел
Собор Успіння 1073 р. [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. – К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 6].
Успенський собор 1073 р. (руїни) [Постанова Ради міністрів УРСР “Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР” № 970 від 24.08.1963 р.].
Успенський собор 1073 р. [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].
Успенський собор Києво-Печерської лаври. Перша мурована споруда на території Києво-Печерського монастиря. Закладена в 1073 р. за ігумена Феодосія. На будівництво собору князь Святослав Ярославич пожертвував сто золотих гривень. Будівлю було завершено в 1077 р. Первісні розміри храму становили 24,2: 35,6 м. У 1088-1089 рр. біля північно-західного рогу собору було збудовано церкву – хрещальню св. Іоанна Предтечі. Освячення храму відбулось 14 серпня 1089 р. Хрестовокупольний, однобанний, тринавний, шестистовпний, триапсидний, мав у цілому форми, притаманні візантійському та романському зодчеству. Однак за своїми художньо-планувальними особливостями споруда стала першою на Русі. У внутрішніх стінах церкви було влаштовано аркосолії для поховань. У соборі в 1091 р. перепоховали одного із засновників монастиря – Феодосія. Усередині храм прикрашався фресками та мозаїками, виконаними грецькими майстрами в 1084-1088 рр. Підлога вкривалась мозаїкою. Упродовж наступних сторіч храм обростав каплицями та бічними вівтарями. Поволі прибудови об’єднувались спільними фасадами та дахами. Споруду ремонтували та перебудовували після руйнувань внаслідок набігу половців (1096), землетрусу (1230), монгольської навали (1240), наскоку Менглі-Гірея (1482) тощо. Кардинальні реставрації та перебудови здійснювались коштом князів Симеона Олельковича (1470), Костянтина Острозького (20-30-ті рр. 16 ст.). Будівництво нових бічних вівтарів та каплиць тривало за архімандрита Єлисея Плетенецького (поч. 17 ст.), митрополита Петра Могили (1638-1642) та в пізніші часи. Внаслідок цих змін собор дістав нові завершення бань, барокові фронтони, декор тощо.
Капітально храм реконструювали після пожежі 22 квітня 1718 р. Дев’ятипрестольний собор було освячено 14 серпня 1729 р. У 1767-1779 рр. провели ще одну реконструкцію пам’ятки. Тоді П-подібна у плані споруда набула форм українського бароко. Внаслідок перебудови під керівництвом архітектора Івана Каландіна (Коландіна) з 1723 по 1733 р. собор одержав сім грушоподібних бань та п’ять гранчастих апсид, щедро прикрашених ліпленням. Підлогу в 1727 р. було викладено чавунними плитами. Чернігівським майстром Григорієм Петровим на кошти гетьмана Івана Скоропадського був споруджений чотириярусний різьблений з позолотою іконостас. Настінні розписи в 1730 р. виконали лаврські художники. На них були зображення українських князів, гетьманів, митрополитів та інших історичних діячів (поновлені в 1772-1777 рр.). З чотирьох боків фасади собору завершувались складними фронтонами з ліпним декором та ріпідами. Фронтони західних пілонів, що були найбільшими та найурочистішими, та ніші трьох центральних апсид прикрашались розписами (майстри С. Ковнір, І. Бєлінський та Г. Пастухов). Розписами прикрашався і курдонер споруди. Вхід мав бароковий ліплений портал. Фасади горизонтально членувалися профільованими карнизами. Прямокутні вікна в обрамленні лиштв та сандриків чергувалися з пілястрами і розташовувалися у два поверхи.
Святинею храму вважалась чудодійна ікона Успіння Божої Матері, вкрита золотою ризою з діамантами. На оздоблення церкви виділяли кошти князі, гетьмани, графи та царі. Через це інтер’єри споруди вражали своїм багатством. Усередині храму зберігалось понад 300 поховань. Сюди з-під руїн Десятинної церкви Петром Могилою було перенесено голову св. Володимира. Тут покоїлися мощі князів Скиргайла, Олельковичів, Вишневецьких, Тишкевичів; митрополита Петра Могили, архімандрита Єлисея Плетенецького, письменника Інокентія Гізеля та багатьох інших. Деякі з поховань мали унікальні надгробки. До таких, зокрема, можна віднести ренесансний пам’ятник на могилі Костянтина Острозького (1579) та ампірний монумент на могилі фельдмаршала Петра Румянцева-Задунайського (1805, арх. Тома де Томон, скульптор Іван Мартос). Остання значна реконструкція Успенського собору відбулась у 1893-1899 рр. Тоді храм заново за проектом Василя Верещагіна. При цьому знищили розписи 18 ст., зруйнували верхні яруси іконостасу. Бароковий західний портал закрили недоладним скляним тамбуром.
Більшовики закрили Успенський собор закривають разом із лаврою в 1929 р. До 1941 р. він використовувався як музей. За роки радянської влади коштовності та культурні цінності храму були пограбовані більшовиками. 3 листопада 1941 р. собор за наказом більшовиків було висаджено в повітря.
Проекти відбудови собору розроблялися з 1960-х рр. Протягом 1998-2000 рр. пам’ятку було відбудовано у формах другої половини 18 ст. Усередині відтворено чотириярусний іконостас та церкву-хрещальню Іоанна Предтечі у формах 11 ст.
Список літератури – на сайті «Знання про Україну».
Довідка у Вікіпедії: uk.wikipedia.org
Більше фотографій: commons.wikimedia.org
Кабанец Е.П. Кто взорвал Успенский собор (31.10.2008) 2000.net.ua [Німці.]