Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Арсенал (№ 30)

Арсенал (№ 30)

Розмір зображення: 800:583 піксел

Арсенал 1784 р. (Цитадель, 12) [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. – К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 7].

Арсенал 1784 р. (вул.Січневого повстання, 30) [Постанова Ради міністрів УРСР “Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР” № 970 від 24.08.1963 р.].

Арсенал 1784 – 17801 рр. [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].

Арсенал запроектовано генералом Іваном Меллером в 1783 р., споруджено в 1784 – 1798 рр. [История Киева. – К.: 1963 г., т. 1, с. 232].

До найцікавіших архітектурних пам’яток Києва, безперечно належить будівля арсеналу колишньої Києво-Печерської цитаделі. Вона міститься в північно-східній частині фортеці (між головною Київською і головною Васильківською брамами, що були тут раніше).

Споруджена в 1783-1803 роках, ця монументальна будівля зберігає всі ознаки тогочасного стилю – пізнього класицизму, з характерною для нього тенденцією до якнайлаконічніших архітектурних форм, її вирізняють гармонійна узгодженість елементів обсяговопросторової композиції, рівновага й величавість, суворість і простота. Будівля двоповерхова з підвалом, прямокутна в плані з внутрішнім двором.

Проект арсеналу затверджено 1783 року. Арсенал споруджено на місці, де до 1712 року був Вознесенський дівочий монастир.

В експлікаціях до планів Києво-Печерської фортеці за 1740-1781 роки зазначено, що в колишньому Вознесенському монастирі розміщений артилерійський гарматний двір. На плані 1745 року цей двір названо „цейхгаузом”. На території артилерійського гарматного двору були тоді дві парафіяльні церкви: Вознесіння Господнього і Покрови Богородиці.

1783 року будувати київський арсенал доручили „артилерії поручникові Бегічеву”.

На першому поверсі арсеналу, як можна вияснити з кресленика, що його склала Артилерійська експедиція 3 вересня 1799 року, планувалося зробити дерев’яні стелажі для „різних артилерійських матеріалів, інструментів і припасів”.

З 20 квітня 1799 року і аж до завершення споруди будівельними роботами керував інженер-генерал-майор фон Толь. Зберегли підписані ним графічні матеріали, що ілюструють хід будівництва. Зокрема дуже цікаві кресленики на обладнання всередині арсеналу металевих перехідних галерей, сходів, супровідні тексти до яких складені французькою і німецькою мовами.

Із завершенням будівнивта 25 травня 1803 року арсенал передано у відання генерал-майора артилерії Полетаєва.

У першій чверті ХІХ століття в промисловості Києва переважали казенні мануфактури, до яких належав і арсенал. На ньому працювали 720 робітників, переважно солдати, що відбували тут рекрутську повинність, поміщицькі селяни, „віддані до роботи”, кантоністи (вихованці військових сиротинці), а також невелика кількість міщан-ремісників. За рік арсенальні лагодили близько 35 тисяч одиниць вогнепальної зброї. Окрім того, вони виготовляли різноманітні військові рушничні й артилерійські пристрої. У воєнний час обсяг продукції заводу значно зростав.

У будинку арсеналу, судячи з плану 1840 року, розміщували: „музеум” і „магазини” для матеріалів, дерева, кінської амуніції, транспортних ящиків, зброї, переданої для ремонту, а також майстерні, столярну кузню, зали для зберігання запасу облогового парку 3 і 4 відділення, запасу облогової артилерії Київського гарнізону. На горішньому поверсі були „зали постійного запасу артилерії, зала вогнепальної зброї, канцелярія, комора” тощо.

Будівля арсеналу збереглася без значних пошкоджень, переживши знегоди двох світових воєн і революції.