Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Євгенія Лопушинська, Людмила Пономарьова

555.1. Церква преподобного Феодосія Печерського, 1698 – 1700.

У центрі садиби, орієнтована по осі схід – захід.

1842 до західного фасаду храму прибудовано цегляну триярусну дзвіницю у стилі класицизм. При цьому всі прорізи західного фасаду церкви було закладено цеглою, декор стесано.

1896 за проектом єпархіального арх. В. Ніколаєва західну частину храму з’єднано трьома отворами з нижнім ярусом дзвіниці, в якому освятили теплу церкву св. Іоанна Воїна. В цей же час до апсиди прибудовано ризницю, підвищено позначку підлоги, змінено конструкцію та рівень хорів, розтесано отвори, в сходових баштах пробито зовнішні двері, до північного порталу прибудовано тамбур, південний закладено цеглою, змінено бароковий абрис даху. Після проведення цих робіт пам’ятка майже повністю змінила свій вигляд.

1904 за проектом єпархіального арх. Є. Єрмакова реконструйовано дзвіницю: надбудовано верхню частину з шатровим завершенням, замінено всі дерев’яні деталі на залізні та кам’яні: сходи, містки, поручні. 1916, після пожежі, на дзвіниці замінено шатровий дах.

Значних пошкоджень церква і дзвіниця зазнали у січні 1918 під час артилерійського обстрілу Києва більшовицькими військами. Було зруйновано східну баню храму.

1935 церкву закрито, її приміщення передано архіву. Під час Великої Вітчизняної війни 1941 – 45 частково зруйнована. 1958 – 60 проведено реставраційні роботи фахівцями інституту «Укрпроектреставрація», головний архітектор проекту – Є. Лопушинська. Під час реставрації розібрано аварійний об’єм дзвіниці на західному фасаді та пізніші прибудови (ризницю, тамбур тощо). Храму повернуто первісний бароковий вигляд, зокрема, на західному фасаді відтворено складний декор і портал.

1983 – 84 відреставровано інтер’єр (архітектори Н. Єльчиць, Є. Лопушинська, Є. Рубцов).

Церква цегляна, тинькована, побілена, цоколь облицьовано гранітом. Має тридільну, триверху композицію з домінуючою середньою банею, запозичену з українського дерев’яного будівництва. Верхи складаються зі світлових восьмигранних підбанників, грушоподібних бань з глухими ліхтариками та грушоподібними маківками, увінчаними хрестами. Головна вісь орієнтована в напрямку схід – захід. Рівноширокі центральний об’єм (нава) і західний притвор (бабинець) у плані прямокутні, вужчий за них вівтар – п’ятигранний.

Три парадні входи влаштовано в центрах західного, південного і північного фасадів, вхід у вівтар – у південній грані. Перекриття склепінчасті: у наві перехід від четверика до перекритого банею восьмерика здійснено через трикутні паруси, невеличкі підбанники над вівтарем і бабинцем спираються на зімкнені склепіння. Криволінійний дах і бані мають бляшане покриття, пофарбоване у зелений колір, вінцеві хрести позолочені. У бабинці традиційно розміщено хори, на які ведуть кругові сходи, що містяться у баштоподібних виступах перемінної форми (знизу прямокутної, зверху циліндричної) на бічних фасадах. Архітектура вирішена у стилі українське бароко.

Оформлення фасадів здійснено на основі своєрідно інтерпретованої ордерної системи. Стіни розчленовано пучковими лопатками та завершено периметральним фризом і карнизом, розкріпованим над лопатками. Додатковою карнизною тягою на стінах бабинця позначено рівень хорів. Цокольну частину підкреслено масивними круговими профілями. Різновеликі вікна і ніші-бленди із заокругленими перемичками розміщено в два яруси: на нижньому – оформлені трикутними сандриками, на верхньому – «вухастими» лиштвами. Видовжені за пропорцією найбільші вікна освітлюють приміщення нави і вівтаря, над ними – ніші для живопису (не зберігся). Вікно в східній грані апсиди акцентовано верхньою нішкою у формі грецького трипелюсткового хреста. Парадні входи мають широкі аркові отвори у профільованому обрамленні, заглибленому в рівні площини виступних порталів із трикутними щипцями (збереглися частково).

Фланги західного порталу подовжують переривчасті лопатки, які під вінцевим карнизом підтримують розірваний лучковий фронтон, нижче якого – верхнє аркове вікно. Між вікном і порталом – ніша з лучковою перемичкою, що містить новітню ікону зі сценою похорону преп. Феодосія. Ще дві ікони із зображеннями Богородиці та Феодосія розміщено в малих нішах у нижньому ярусі сходових баштоподібних об’ємів.

Інтер’єр храму вирізняється активним висотним розкриттям внутрішнього простору центральної нави, відділеного від вівтаря і бабинця широкими підпружними арками. Стіни тиньковано і побілено, підлоги вимощено шестигранними керамічними кахлями, форму яких встановлено дослідженнями.

Начиння та іконостас сучасні.

Церква є визначною пам’яткою архітектури доби українського бароко.

Література:

НКПІКЗ, фонди, КПЛ – ПЛ-149, 155 – 159, 168, 175, 176, 184, 185, 657, 1035, 1045; ЦДІАУК, ф. 127, оп. 855, спр. 409; оп. 856, спр. 275; оп. 1010, спр. 159.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1888 – 1889.