Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

Пам’ятник Т. Г. Шевченку (№ 24)

Галина Скляренко

Пам’ятник Т. Г. Шевченку (№ 24)

415. Пам’ятник Шевченку Т. Г., 1964 (мист.). Вул. Панаса Мирного, 24. На подвір’ї гімназії № 109, що носить ім’я Т. Шевченка, ліворуч від центрального входу, звернений до вулиці.

Ідея створення пам’ятника належить родичам поета Красицьким, які підтримували дружні стосунки з колективом школи. Виконаний на доброчинні внески вчителів та учнів навчального закладу.

Автор – ск. П. Мовчун. Вис. погруддя – 0,88 м, постаменту – 1,95 м.

Шевченко Тарас Григорович (1814–61) – поет і прозаїк, художник, мислитель, життя і творчість якого тісно пов’язані з Києвом. Пам’ятники Кобзарю встановлені також у парку ім. Т. Шевченка (див. ст. 426.1), на території Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (див. ст. 414), на подвір’ї будинку, в якому мешкав митець (тепер Будинок-музей Т. Шевченка; пров. Т. Шевченка, 8-а).

Бронзове погруддя встановлено на квадратному в плані ступінчастому прямокутному постаменті з бетону. На чоловому боці постаменту закріплено бронзову таблицю з написом: «Великому Кобзареві від школи № 109. 1814–1861». Поета зображено у зрілому віці з наслідуванням його традиційної іконографії: високе чоло, поріділе волосся, густі насуплені брови, довгі вуса, що прикривають міцно стиснуті вуста, голова трохи повернена вбік. Ретельно відтворено риси зовнішності та одягу, реалістична пластика, академічна композиція із характерним високим зрізом плечей, загальна побудова пам’ятника залучають його до типової радянської скульптури 1950-х –70-х рр.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 873.