2003 р. Звід пам’яток Києва
Тетяна Трегубова
453.4. Житловий будинок, кін. 19 – поч. 20 ст. (архіт.).
Вул. Почайнинська, 40. На червоній лінії забудови вулиці, прилягає до сусіднього будинку 1950-х рр. (№ 42), з протилежного боку має відкритий брандмауер.
На поч. 20 ст. належав скарбнику А. Перелозі. Пізніше пристосований під комунальне житло, в повоєнні десятиріччя встановлено нові залізобетонні майданчики балконів, викривлених сучасним заскленням.
Триповерховий з цокольним напівповерхом, цегляний, пофарбований, односекційний, у плані прямокутний з уступчастим південно-східним наріжжям. Вхід з боку подвір’я. Дах двосхилий, з бляшаним покриттям.
Вирішений у стилі неоренесанс із застосуванням цегляного й ліпленого декору, а також фактурного тиньку в оздобленні лопаток і підвіконь першого поверху. Симетричну структуру головного фасаду формують одновіконні фланги, виділені двоярусними рустованими лопатками з арковими нішками у завершеннях та трохи підвищеними прямими аттиками. У центрі середньої п’ятивіконної площини – два балкони, на флангах – по одному (третій поверх). Чіткі горизонтальні членування позначено міжповерховими гуртами, підкресленими смужками зубців, надцокольним і підвіконними поясами.
Вінцевий карниз спрощеного профілю підтримує дрібна аркатура. Прямокутні віконні прорізи кожного поверху оздоблено неоднаково. На першому поверсі – клинчастими замковими каменями, уступчастими нішками у простінках та підвіконними фільонками, заповненими декоративною крихтою; на другому – верхнім пояском з сухариків, здвоєними пілястрочками у простінках та поребриком у підвіконних фільонках; на третьому – верхнім рядом зубців, вертикальними ліпленими гірляндами у міжвіконних імпостах та підвіконними вставками з рослинним орнаментом. Пластичним акцентом фасаду виступає крайнє аркове вікно на лівому фланзі першого поверху, обрамлене рустованим архівольтом, який спирається на приземкуваті напівколонки стилізованого романського ордера. Єдиним декоративним елементом дворового фасаду є міжповерховий гурт.
Будинок відзначається оригінальністю архітектурного вирішення, незважаючи на застосування типових для кін. 19 – поч. 20 ст. прийомів і форм.
Література:
Весь Киев: Адресная и справочная книга на 1914 год. – К., 1914.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 973.