Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Світлана Блащук, Марина Виноградова, Лариса Федорова

438.5. Садиба поч. 19 ст., в якій проживав Маккавейський Н. К. (архіт., іст.).

Вул. Покровська, 11. На розі з Андріївським узвозом, на червоних лініях забудови вулиць. Складається з двох будівель: крамниць та житлового будинку.

Перші відомості про садибу належать до 12 лютого 1808, коли київський купець Я. Сиваєв придбав її у дружини майора М. Чулошникової (належала їй за духівницею батька – військового товариша П. Дубровського). 1809 на ділянці споруджено будинок з крамницями за проектом арх. А. Меленського. 1818 у садибі зведено двоповерховий цегляний будинок. 1835 ділянка з публічних торгів перейшла до дворянина П. Добровольського, у 1836–42 нею володів тульський купець 2-ї гільдії І. Маликов, згодом – його син А. Маликов. 1842 садиба переходить до жителя м. Ясси Г. Богомолова, який 18 жовтня 1849 продав її священику церкви Миколи Доброго Іоанну (Сухобрусову). 1864 у документах зафіксовано, що власницею садиби є П. Щоголева – дружина професора Київської духовної академії, яка володіла нею до 1916, потім ділянка перейшла до її спадкоємців.

Житловий будинок, 1818. Двоповерховий, цегляний, у плані складної конфігурації зі зрізаним наріжжям, що обумовлено формою ділянки.

Оздоблений у стилі пізнього класицизму. Перший поверх оброблено рустом.

Вуличні фасади вирішені симетрично, на п’ять віконних прорізів кожний.

Зрізане наріжжя має широкі віконні прорізи. Всі вікна другого поверху завершені прямолінійними профільованими сандриками. Вінцевий карниз підкреслений рядом потужних модульйонів.

Пам’ятка – цінний зразок забудови Подолу поч. 19 ст.

Крамниці, 1809. Одноповерховий на високому цоколі цегляний будинок. У плані прямокутний, складається з п’яти крамниць з окремими входами та окремими підвалами, перекритими хрещатими склепіннями.

Фасад оформлений у стилі класицизм, включає чотири віконні прорізи та п’ять дверних отворів. Оброблений рустом. Вікна увінчують сандрики у вигляді архівольтів із замковими каменями у центрі; входи акцентовані ефектними сандриками. Деякий час дверні отвори були закладені, після ремонтно-реставраційних робіт у 1980-х рр. поновлені. Будівля збереглася до нашого часу без істотних змін.

Будинок – цінна пам’ятка історичної забудови Подолу.

Тепер у будинку крамниць міститься Міністерство загальної енергетики України.

У кін. 19 ст. – 1906 в житловому будинку проживав Маккавейський Никола Корнилійович (1869–1919) – богослов, педагог. Після закінчення Київської духовної академії 1889 читав у ній лекції з англійської мови. З 1891 – магістр богослов’я, доцент кафедри пастирського богослов’я і педагогіки, читав також лекції з англійської мови.

Одночасно викладав історію і педагогіку у Фундуклеївській (1900–05, 1907–08) і Києво-Подільській (1901–05, 1906–08) гімназіях. З грудня 1902 – штатний ординарний професор, з квітня 1912 – член правління КДА, з грудня 1914 – заслужений екстраординарний професор.

1918–19, за Української Держави і Директорії, входив до складу комісії з поліпшення викладання Закону Божого в школі, що діяла при Ученому комітеті Міністерства сповідань. Автор численних праць з питань богослов’я, педагогіки, історії освіти. Пізніше жив на вулицях Ігорівській, 5/10; Виноградній, 5 (тепер вул. Академіка Богомольця; будинок не зберігся).

У житловому будинку на поч. 20 ст. мешкав Рибчинський Микола Ерастович – настоятель Покровської церкви, член Київської духовної консисторії, законовчитель приватної гімназії А. Степовича та Олексіївського міського училища.

Література:

ДАК, ф. 1, оп. 2, спр. 178, 180; ДАКО, ф. 1542, оп. 1, спр. 371; Російський державний історичний архів (Санкт-Петербург), ф. 1293, оп. 168, спр. 2, 4; ЦДІАКУ, ф. 127, оп. 211, спр. 179; ф. 484, оп. 3, спр. 20; ф. 711, оп. 1, спр. 10935; Ульяновський В. І. Церква в Українській Державі. 1917–1920 (доба Гетьмана Павла Скоропадського): Навч. посібник. – К., 1997; Христианство: Энцикл. словарь: В 3 т. – М., 1995. – Т. 2.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 919 – 920.