2003 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький, Лариса Федорова

458.5. Житловий будинок 2-ї пол. 19 ст., в якому містилися секретаріат Київської організації УСДРП, редакція «Робітничої газети», проживав Скворцов І. П. (архіт., іст.).

Вул. Прорізна, 22. У ряді суцільної забудови на червоній лінії вулиці, на похилій ділянці. Первісно мав № 28. Зведений як прибутковий будинок.

Триповерховий, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний, з двома квартирами на поверсі. Міжповерхові перекриття пласкі, над бічним проїздом цегляне коробове склепіння. Дах двосхилий, з бляшаним покриттям.

Зведений у стилі історизм з елементами ренесансно-барокової архітектури.

Симетричну композицію фасаду підкреслено трьома розкріповками – центральною і двома бічними. Вісь входу акцентовано балконом, що виходить на сходовий майданчик між другим і третім поверхами, оформленим пристінним двоколонним портиком зі спрощеними капітелями. Весь архітектурний декор виконано в цеглі. Антаблемент портика та лінію карниза викладено фігурним цегляним муруванням, яке імітує аркатуру. Оригінальним є площинний бароковий рисунок лиштв другого поверху. Перший поверх рустований. Мистецький інтерес в інтер’єрі являє метласька плитка на сходових майданчиках із зигзагоподібним рисунком.

Належить до числа досить рідкісних у забудові міста секційних будинків періоду раннього історизму, в якому поєднуються класицистична врівноваженість композиції з елементами ренесансу та бароко.

На поч. 20 ст. у будинку діяло Товариство рівноправності польських жінок.

1917–18 у квартирі № 17 містився секретаріат Київської організації Української соціал-демократичної робітничої партії (УСДРП) – однієї з найвпливовіших політичних партій доби Української революції. Тут відбувалися засідання Київського комітету партії. Очолював його Драгомирецький Антін Григорович (1887 – ?) – політичний діяч, за фахом столяр. Член Української Центральної Ради, Всеукраїнської ради робітничих депутатів, деякий час – Малої Ради. У січні 1919 був одним із засновників УСДРП (незалежних), реорганізованої у січні 1920 на Українську комуністичну партію (УКП), голова її ЦК. 1924 після розпуску УКП за рішенням Комінтерну приєднався до КП(б)У, працював у правлінні Українського тресту сільськогосподарського будівництва. У 1930-х рр. репресований.

До складу комітету входили Т. Гайдар, М. Ковальський, Б. Матюшенко, В. Садовський та інші відомі українські діячі. Бюро комітету містилося в Педагогічному музеї.

У квітні–серпні 1917 за цією ж адресою працювали редакція і контора щоденної «Робітничої газети» – органу ЦК УСДРП. Видавалася з 30 березня 1917. Редакція містилася спочатку на вул. Пушкінській, 4 у друкарні В. Кульженка (будинок не зберігся), де було підготовлено № 1–6 газети, у квітні 1917 – на вул. Прорізній, 5, квартира № 10 (будинок на подвір’ї, не зберігся), де підготовлено № 7–26. У цьому будинку вийшли № 26–111 газети.

З № 112 (18 серпня 1917) редакція містилася у пров. Михайлівському, 35.

У період перебування редакції у цьому будинку редактором газети був Винниченко Володимир Кирилович (1880–1951) – письменник, журналіст, політичний і державний діяч, заступник голови УЦР і член Малої Ради (з квітня 1917), голова Генерального секретаріату (червень 1917 – січень 1918), голова ЦК УСДРП (з квітня 1917), голова Директорії Української народної республіки (листопад 1918 – січень 1919). Співробітниками газети та авторами статей були відомі українські діячі: М. Авдієнко, Д. Антонович, С. Веселовський, С. Вікул, В. Довженко, С.-О. Драгоманов, Є. Касьяненко, Б. Мартос, С. Петлюра, М. Порш, М. Ткаченко та ін.

1906–11 у квартирі № 4 будинку проживав Скворцов Іринарх Поліхронійович (1847–1921) – гігієніст, заслужений ординарний професор, у 1906–17 – викладач кафедри гігієни з курсу епідеміології і санітарної поліції Київського університету (його випускник), одночасно керівник санітарного відділу Земської управи Київської губ. Автор наукових досліджень з проблем впливу фізичних, хімічних, біологічних факторів на здоров’я людини. Одним з перших відзначив фізіологічне та гігієнічне значення електричних властивостей повітря, висунув гіпотезу про електричну сутність життя. Пізніше мешкав на сучасній вул. Червоноармійській, 120.

Тепер на першому поверсі магазини, на другому й третьому – офісні приміщення.

Література:

ДАК, ф. 292, оп. 1, спр. 61; Верстюк В. Ф., Осташко Т. С. Діячі Української Центральної Ради. – К., 1998; Макаренко И. М., Полякова И. М. Биографический словарь заведующих кафедрами и профессоров Киевского медицинского института (1841–1991). – К., 1991; Политические партии России: Конец ХIХ – первая треть ХХ века: Энциклопедия. – М., 1996; Робітнича газета. – 1917–1918.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 984 – 985.