2003 р. Звід пам’яток Києва

В’ячеслав Горбик, Михайло Кальницький, Ярослав Тинченко

458.4. Житловий будинок 1897, в якому містилися правління Київського товариства фотографів-аматорів «Дагер», управління Київської залоги Української Держави, штаби Збірного корпусу та Київської добровольчої дружини, проживав Сандлер О. А. (архіт., іст.).

Вул. Прорізна, 23. На червоній лінії вулиці, на крутому рельєфі, в ряді периметральної забудови кварталу.

Зведений для чиновника Д. Гебенштрейта, будівництвом керував цивільний інж. К. Іванов. На подвір’ї збереглася стайня з каретним сараєм, перебудована під гараж.

Чотириповерховий, цегляний, пофарбований. Перекриття пласкі, дерев’яні.

Дах двосхилий з бляшаним покриттям.

Планування притаманне будинкам з Г-подібним планом, коли служби розміщені під кутом до житлової частини. Первісно кожний поверх мав дві квартири (передпокій, кабінет, вітальня, їдальня, спальня, кухня, санвузол).

Головні гранітні сходи освітлюються верхнім світлом, пов’язані з кухнями чорні сходи мають пряме освітлення.

Фасади виконано із застосуванням елементів опорядження, характерних для стилю ренесанс. Композиція вуличного фасаду симетрично-осьова, підкреслена центральним ризалітом з бічними лоджіями і терасами з майстерно виконаними легкими колонами та ажурними гратами чавунного литва. Гурти, карнизи, пілястри, лиштви та сандрики тиньковані. Фасад на рівні першого поверху внаслідок переробок повністю змінений. Первісне планування й опорядження квартир (ліплення стель, паркетні набірні підлоги, двері тощо) в основному збереглися.

Споруда – зразок прибуткового житлового будинку періоду раннього історизму з добре збереженим об’ємно-планувальним вирішенням, оригінальним оздобленням фасадів та інтер’єрів.

1911–12 у квартирі № 4 будинку містилося правління Київського товариства фотографів-аматорів «Дагер».

За період свого існування (1901–17) воно зажило значної слави. У перші роки об’єднувало фотографів Києва і Київської губ., згодом його діяльність поширилася на всю Україну. В його роботі брали участь відомі фотомайстри, вчені, художники, зокрема М. Біляшівський, В. Галімський, В. Гудшон, Г. Де-Метц, В. Кульженко, В. Менк, В. Орловський, М. Пимоненко та ін.

Товариство займалося питаннями теорії і практики фотографічної справи, сприяло розвиткові й поширенню художньої, технічної й наукової фотографії. З цією метою члени товариства здійснювали експедиції, в ході яких фотографували архітектурні пам’ятки, предмети старовини, історичні місцевості, фіксували побут жителів різних регіонів тощо. Їхні твори відзначені нагородами на всеросійських та міжнародних виставках, зокрема 1912 в Антверпені. В січні 1911 у будинку Міської публічної бібліотеки (сучасна вул. М. Грушевського, 1) було організовано Міжнародний фотосалон-виставку, присвячений 10-річчю київського товариства, в якому взяли участь відомі фотомайстри України, Росії, Австрії, Великої Британії, США, Франції та ін. країн.

1906–11 товариство «Дагер» очолював Петров Микола Олександрович (1875–1940) – фахівець в галузі фотографії, викладач Київського політехнічного інституту (1905–20), завідувач художнім відділом журналу «Вестник фотографии» (з 1911). Завдяки йому товариство досягло великих успіхів й визнання. Проживав на вул. Маріїнсько-Благовіщенській, 74 (тепер вул. Саксаганського), де в 1906–11 працювало і правління товариства. 1901–06 розміщувалося на вул. Пироговській, 5; (тепер вул. Пирогова); 1912–14 – на вул. Хрещатик, 50 (тепер № 52); 1914–17 – на вул. Хрещатик, 7 (будинок не зберігся).

1912 у квартирі № 4 проживав фотограф О. Губчевський, який 1913 очолив товариство. У цьому ж будинку з 1909 містилося фотоательє «Гудшон і Губчевський».

1918, за Української Держави, в будинку діяло управління Київської залоги, яке очолював генерал-лейтенант О. Кушакевич. Тут, згідно з наказом гетьмана П. Скоропадського від 15 жовтня 1918 про створення Національної гвардії, почали формуватися штаб Збірного корпусу та Київська добровольча (офіцерська) дружина, що входила до його складу. Корпус, а також за сумісництвом дружину очолював генерал-майор Л. Кирпичов. Військові частини комплектувалися із добровольців і офіцерів воєнного часу – громадян Української Держави, які не мали повної військової освіти і тому не мали права служити в кадровій українській армії.

14 листопада командування дружини оголосило про своє підпорядкування Добровольчій армії генерала А. Денікіна. Того ж дня над входом до будинку було піднято російський прапор. Дружина брала участь у боях з військами Директорії, 14 грудня 1918 капітулювала в Педагогічному музеї (вул. Володимирська, 57).

У 1930-х рр. в будинку проживав Сандлер Оскар Аронович (1910–81) – композитор, заслужений артист Казах. РСР (з 1943), заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1967). У 1937 закінчив Київську консерваторію, працював у київських театрах. Автор музики до кількох балетів, театральних вистав, кінофільмів, пісень.

Тепер на першому поверсі перукарня та магазини.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 5336; Рибаков М. О. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. – К., 1997; Тынченко Я. Белая гвардия Михаила Булгакова. – К.; Львов, 1997.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 983 – 984.