2003 р. Звід пам’яток Києва
Тетяна Трегубова, Лариса Федорова
486.29. Житловий будинок кін. 19 – поч. 20 ст., в якому проживав Ліндеман В. К. (архіт., іст.).
Вул. Саксаганського, 107/47. На розі з вул. Л. Толстого, на червоних лініях забудови.
П’ятиповерховий, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний, з крилами різної довжини й зрізаним наріжжям.
Складається з двох прямокутних у плані секцій на вул. Л. Толстого й однієї Т-подібної – на вул. Саксаганського. Перекриття пласкі, дах двосхилий з наріжною банькою, покриття бляшане.
Оздоблений у цегляному стилі (лопатки, фільонки, аркатурні й зубчасті карнизи) з елементами ренесансно-барокової архітектури (аркові вікна, ліплений декор). Акцентами в асиметричній ярусній побудові споруди виступають наріжна частина, увінчана аттиком і півсферичною ребристою банею з маківкою, та вхідні розкріповки з тридільними аттиками, завершеними напівциркульними щипцями над центральними круглими отворами. Осі входів додатково виділено високими арковими вікнами, що освітлюють сходові клітки. На п’ятому поверсі вікна аркові, на інших поверхах – прямокутні.
Рельєфний декор рослинного характеру (антревольти аркових вікон, різноманітні на кожному поверсі замкові камені) доповнює скульптурний: маскарони з гірляндами у верхній частині лопаток (у розкріповках застосовано лев’ячі маски), голівки в обрамленні листя – у замкових каменях вікон третього поверху. Архітектуру чолових фасадів істотно доповнювали ажурні металеві грати балконів з вигнутих назовні вертикальних прутків (частина балконів і всі грати втрачені під час останнього капітального ремонту).
Будинок – характерний зразок житлової багатоквартирної забудови свого часу, що акцентує перехрестя двох вулиць.
1909–12 у будинку проживав Ліндеман Володимир Карлович (1868–1933) – лікар, патофізіолог. По закінченні Московського університету (1893) працював у ньому. З вересня 1901 професор, завідувач кафедри загальної патології Київського університету (1901–18) і Київського медичного інституту (1920–22). Одночасно директор Бактеріологічного інституту (1910–22), професор зоології Медичного відділення Вищих жіночих курсів (з 1907), один із організаторів створеного на їхній базі Жіночого медичного інституту (1916). Секретар Товариства для боротьби із заразними хворобами. Один із найавторитетніших у свій час вчених і педагогів. Його учнями були відомі у майбутньому лікарі й вчені М. Вашетко, В. Виноградов, М. Нещадименко, С. Тимофєєв.
Досліджував проблеми патології кровообігу, патофізіології нирок, питання спадковості, мінливості та їхню роль в розвитку патології. Вперше у світі експериментально відтворив гломерулонефрит за допомогою нефроцитотоксичної сироватки. У 1910–11 опублікував «Підручник загальної патології» у 2 т., 1912 – «Короткий курс медичної зоології». Мешкав на цій вулиці також у садибі № 22 (1901–04), садибі № 89 (1907–09), на сучасних вулицях Горького, 14 (1904–07) і Леонтовича, 4 (з 1913).
Тепер у будинку містяться Санітарно-епідеміологічна станція і районне Територіальне медичне об’єднання м. Києва, поліклініка № 2 Дитячої клінічної лікарні № 3, аптека, магазин «Побутова техніка».
Література:
ДАК, ф. 16, оп. 465, спр. 4795, 6266-а; Макаренко И. М., Полякова И. М. Биографический словарь заведующих кафедрами и профессоров Киевского медицинского института (1841–1991). – К., 1991; Сборник трудов в честь десятилетия профессорской деятельности Владимира Карловича Линдемана. – К., 1912; 150 лет Киевскому медицинскому институту. – К., 1991.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1113 – 1114.