Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Борис Єрофалов, Михайло Кальницький, Олексій Овчаренко, Тетяна Трегубова

486.1. Будинок Південноросійського товариства торгівлі аптечними товарами (ЮРОТАТ), 1898–99 (архіт., мист.).

Вул. Саксаганського, 108/16. На розі з вул. Комінтерну, на червоних лініях забудови.

Зведено за проектом арх. О. Хойнацького для Південноросійського товариства торгівлі аптечними товарами, яке пропонувало на продаж в Україні хімічні продукти для наукових досліджень, промисловості, сільського господарства, цукрових заводів, виноробства тощо; титровані розчини та інші товари для аптек, лабораторій; засоби для дезинфекції при епідеміях; косметику й пахощі багатьох відомих фірм та косметичні товари власної лабораторії; аптечні та лабораторні приладдя, хірургічний інструмент і санітарні приладдя; гумові предмети; перев’язочний матеріал. В 1990-х рр. у будинку здійснено ремонтно-реставраційні роботи.

Триповерховий з цокольним поверхом, цегляний, пофарбований, у плані замкнуте каре з майже квадратним подвір’ям. Дах двосхилий з наріжною банькою, покриття бляшане. Через великий периметр (понад 200 м) зв’язок між поверхами здійснюється за допомогою п’яти основних двомаршових сходів і двох вантажних ліфтів. Внутрішнє планування коридорне з двобічним розташуванням приміщень. Коридори на всіх поверхах перекрито циліндричними склепіннями з розпалубками над входами до кімнат, які мають пласкі стелі.

Перекриття цокольного поверху й сходових кліток – невеликі цегляні склепіння по металевих рейках. Композиція будівлі симетрична відносно діагональної осі, що проходить через ріг кварталу. Зрізане наріжжя з центральним і бічним (з боку вул. Комінтерну) входами та фланги обох вуличних фасадів з проїздами на подвір’я виділено розкріповками, акцентованими архітектурними елементами: рустуванням на першому поверсі, чотириколонними портиками на другому–третьому поверхах. З центрального (наріжного) входу до торговельного приміщення ведуть п’ятигранні в плані гранітні сходи.

Оздоблений у стилі історизм з рисами неокласицизму. В опорядженні чолових, пофарбованих у три кольори фасадів широко застосовано архітектурний, ліплений і скульптурний декор.

Композиція вуличних фасадів відзначається чіткою ярусною тектонікою і домінуванням наріжної частини. Високий цокольний поверх тепер має рівну тиньковану поверхню та червоно-брунатне пофарбування, яке відіграє значну роль, посилюючи урочистість загального архітектурного вирішення та відтіняючи багату пластику верхніх ярусів. Площини стін мають відкриту фактуру цегляного мурування, що є відходом від класицистичної естетики та засвідчує нові утилітарні й естетичні підходи, притаманні архітектурному дизайну доби історизм. Білі архітектурні й ліплені деталі чітко вирізняються на вохристо-рожевому тлі.

Виділений профільованими гуртами перший поверх, оздоблений дощаним рустуванням у межах розкріповок, відіграє роль своєрідного стилобата для верхнього ордерного ярусу – другого й третього поверхів, об’єднаних вертикалями пілястрів і напівколон великого композитного ордера. У зрізаному наріжжі й бічних розкріповках пластична напруга зростає завдяки заміні гладеньких пілястрів на канелюровані тричвертєві фусти чотириколонних портиків, капітелі яких пишно розквітають букетами стилізованого акантового листя зі спіралями волют.

Стіни завершує масивний антаблемент з іонічним фризом, в який подекуди вкомпоновано геометризовані розетки, та ошатним карнизом, що привертає увагу грою світлотіні на дрібних орнаментальних деталях кронштейнів, розміщених між ними розетках, рядах іоніків та гранях зубців. Ритміку фасадів значно пожвавлюють різні за пропорціями й оформленням ряди прямокутних вікон: у цоколі – із замковими каменями, на першому поверсі – з профільованими лиштвами й прямими сандриками, на другому – з виразними трикутними сандриками-фронтончиками на кронштейнах у вигляді стилізованого листя аканта, на третьому поверсі – з підвіконним профільованим гуртом.

Найпарадніше оздоблена наріжна частина будівлі складається зі зрізаної площини, що акцентована чотириколонним портиком, увінчаним класицистичним трикутним фронтоном, та прилеглих з обох боків тривіконних розкріповок, завершених прямокутними аттиками. На фронтоні стояла скульптура бога торгівлі Меркурія (втрачена), по краях фронтона ніби присіли скульптури сов, які, ймовірно, символізували мудрість та знання. Властиву історизмові оповідальність мистецьких засобів продовжують барельєфи на поверхнях аттиків та на фризі між другим і третім поверхами.

Барельєфи, виконані на сюжети лікування та зцілення античними лікарями (очевидно, Асклепієм і Гіппократом; їхні не дуже витримані за стилем і пропорціями погруддя фланкують центральну вісь на другому поверсі), мають напівпрофесійний характер і складаються з мізансцен, що повторюються кілька разів і лише поверхово стилізовані під класицизм.

Те саме стосується двох скульптур сов, що при всій їхній мальовничості не є оригінальними витворами, а відлиті за єдиним шаблоном з однаковим ракурсом, який не враховує симетрії будинку. Між першим та другим поверхами проходить модифікований доричний фриз, посилений стрічками іоніків й орнаменту типу хвилі-меандра. Площини метоп фриза заповнено парними квітковими розетками. Обабіч наріжних сходів збереглися постаменти, що колись, імовірно, призначалися для скульптур.

Дворові фасади, на противагу чоловим, мають просте цегляне оздоблення у вигляді міжповерхових гуртів, зубчастого вінцевого карниза та міжвіконних лопаток.

Первісні інтер’єри будівлі не збереглися.

Будинок – цікава і водночас достатньо типова пам’ятка періоду історизму в забудові Києва, що репрезентує напрям неокласицизм і являє зразок досить вдалої адаптації академічних правил до нових функціональних та конструктивних вимог.

Тепер будинок займають Київська обласна державна податкова адміністрація, Державна акціонерна компанія «Ліки України», Київське обласне об’єднання «Фармація», аптека «ЮРОТАТ»; у цоколі магазин електротоварів.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 5536; Киевский земский календарь и справочная книжка на 1911 год. – К., 1911.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1096 – 1097.