Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Раїса Скалій

486.28. Житловий будинок кін. 19 – поч. 20 ст., в якому проживав Лесь Курбас (іст.).

Вул. Саксаганського, 110. В ряді щільної забудови кварталу, на червоній лінії.

Під час капітального ремонту 1985–87 перепланований. Чотириповерховий з цокольним напівповерхом, цегляний, у плані Г-подібний.

Складається з двох житлових секцій, з’єднаних вставкою. У вуличній секції праворуч прямокутної форми проїзд на подвір’я. Оздоблений у цегляному стилі з рисами історизму. Пластика головного фасаду стримана.

1916–18 у квартирі № 6 проживав Курбас Лесь (Олександр-Зенон Степанович; 1887–1937) – режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач, педагог, народний артист Республіки (з 1925). В Київ приїхав із Тернополя на запрошення М. Садовського до керованого ним театру, що містився в Троїцькому народному будинку на сучасній вул. Червоноармійській, 53.

Виконав ролі: Гната («» І. Карпенка-Карого), Гірея («Маруся Богуславка» М. Старицького), Степана («Невольник» М. Кропивницького за Т. Шевченком), Збігнєва («Мазепа» Ю. Словацького), Хлестакова («Ревізор» М. Гоголя) та ін. 1916 організував студію, яка розпочала роботу у квітні 1917, згодом переросла у Молодий театр (містився на вул. Прорізній, 17), де Лесь Курбас був актором, режисером, керівником студії при ньому.

Тут у здійснених ним виставах зіграв ролі: Білого Ведмедя («Чорна Пантера і Білий Ведмідь» В. Винниченка), Івася («Молодість» М. Гальбе; переклав драму з німецької), Арно («Йоля» Ю. Жулавського; переклав драму з польської), Едіпа («Цар Едіп» Софокла), Річарда Айрона («» Лесі Українки, перша інсценізація в Україні), Леона («Горе брехунові» Ф. Грільпарцера; переклав комедію з німецької), поставив «Український вертеп», «Шевченківську виставу». Мешкав у Києві також на вул. Лютеранській, 13.

Тепер будинок займає районне управління юстиції м. Києва Міністерства юстиції України.

Література:

Київський державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України, ф. Леся Курбаса; Василько В. Микола Садовський та його театр: Нариси історії: В 2 т. – К., 1967–1969.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1113.