2003 р. Звід пам’яток Києва

Борис Єрофалов, Михайло Кальницький, Елла Піскова

486.62. Садиба 1898–1900, в якій проживав Радціг О. О. (архіт., іст.).

Вул. Саксаганського, 112-а, 112-б. Складається з головного будинку на червоній лінії вулиці й флігеля, розташованого паралельно йому на подвір’ї.

Забудова садиби склалась як приватний прибутковий комплекс австрійського підданого Й. Голуба. Обидва будинки зведено за проектом арх. А. Краусса.

Головний будинок споруджено під наглядом автора проекту, флігель – арх. М. Гарденіна. В січні 1918 садибу пошкоджено під час артилерійського обстрілу червоногвардійцями. У 1930-х рр. експертне обстеження флігеля, що перебував в аварійному стані, проводили архітектори М. Даміловський і О. Кобелєв. Тоді ж здійснено його капітальну реконструкцію з переплануванням приміщень та зміцненням фундаментів. Ремонтні роботи у садибі проводились і пізніше, зокрема, 1956.

Тил ділянки внаслідок значного перепаду рельєфу укріплено цегляними підпірними стінами.

Головний будинок, 1898–1900 (№ 112-а). Чотириповерховий з цокольним поверхом, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям.

Оздоблений у стилі історизм з елементами неоренесансу. Композиція фасадів симетрична. На головній осі – парадні й чорні сходи. Чоловий фасад тридільний: центр і фланги виділено накладними двоколонними портиками композитного ордера на рівні двох верхніх поверхів. У проміжках влаштовано балкони (первісні грати замінено).

Перший поверх рустований, в оздобленні інших поверхів широко застосовано гіпсові деталі (частково стандартні). В пишному декорі використано жіночі та лев’ячі маски у замкових каменях вікон, орнамент: «гротеск» – у ризалітах, рослинний – у підвіконнях.

Будинок увінчує розвинений карниз з модульйонами, центральний ризаліт – напівциркульний фронтон з гербом в овалі. Вирізняються лиштви центральних вікон, що складаються з пілястрів з орнаментом із монет. Над головним входом рельєфний десюдепорт із зображенням серед виноградних грон амурів, які читають книжку й грають на сопілках. Бічні фасади вирішено у вигляді глухих брандмауерів.

Інтер’єри також насичені декором.

Входи у три квартири зі сходових майданчиків оформлено ошатними порталами під розвиненими фронтонами з жіночими масками. Стіни вестибюля розбито на фільонки й увінчано рослинним фризом. Проїзд у південному крилі має перекриття з плафонами, оформленими овальними й циркульними розетками. Над отвором проїзду – картуш у лапах грифонів, в якому вміщено дату будівництва (1900), нижче – рік відновлення (1956). Шпиль у завершенні центральної осі фасаду втрачено.

Флігель, 1900 (№ 112-б). П’ятиповерховий з цокольним напівповерхом, цегляний, пофарбований, у плані п’ятикутний – за конфігурацією ділянки.

Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям.

Оздоблений у стилі історизм з елементами неоренесансу. Декорований менш виразно, але і в ньому витримано загальну пропорційність членувань, опорядження вікон ліпленими орнаментованими лиштвами. Останній поверх з арковими вікнами увінчано розірваним криволінійним фронтоном. На першому поверсі – проїзд на подвір’я, де стояв сарай (не зберігся). На першому–четвертому поверхах було по три квартири (на три, чотири та п’ять кімнат), на п’ятому поверсі – однокімнатні квартири за коридорною системою планування, у підвалі – дешеві квартири.

Садиба – зразок капіталістичної житлової забудови, оформленої в традиціях київської архітектури кін. 19 ст.

1901–04 у квартирі № 22 в садибі проживав Радціг Олександр Олександрович (1869–1941) – вчений у галузі теплоенергетики, чл.-кор. АН СРСР (з 1933), декан механічного відділення політехнічного інституту (1905–08). В період проживання за цією адресою викладач КПІ (1898–1911), завідувач кафедри прикладної механіки, засновник і керівник лабораторії парових двигунів (з 1902); працював над докторською дисертацією «Математична теорія обміну тепла в циліндрах парових машин» (захистив 1905), що стала першою вітчизняною працею в галузі термодинаміки. Основоположник паротурбінобудування. 1904–11 мешкав у садибі КПІ.

У 1910-х рр. у садибі містилися школа співу й оперний клас М. Вронського; приватний жіночий навчальний заклад 1-го розряду О. Домонтович-Шипілло.

Тепер частину приміщень займають генеральне представництво «”Аерофлот” російські авіалінії» та кафе.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 5619; ф. Р-330, оп. 1, спр. 998; Боголюбов А. Н. Математики. Механики: Биогр. справочник. – К., 1983; Київський політехнічний інститут: Нарис історії. – К., 1995; Лиховодов В. І., Любомудрова А. Л., Лиховодова О. В. КПІ – від першого кроку до першого випуску. – К., 1999; Сумский С. Одиннадцать переворотов // Революция на Украине по мемуарам белых. – М.; Л., 1930.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1140 – 1142.