Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Ірина Абрамова, Лариса Федорова

486.54. Садиба, 1910-і рр. (архіт.).

Вул. Саксаганського, 129-а, 129-б, 129-в. У ряді щільної забудови кварталу.

З 1910 ділянка належала І. Кагану. З цього часу її одно- і двоповерхову забудову замінюють багатоповерхові прибуткові будинки. В квітні 1911 отримано дозвіл на зведення за проектом інженера шляхів сполучення В. Александровича чотириповерхового з цегляною мансардою флігеля (№ 129-в), оформленого в єдиній стилістиці з іншими будівлями садиби. Це дає змогу припустити єдине авторство всіх трьох споруд. 1939 проведено капітальний ремонт, під час якого втрачено первісне оздоблення інтер’єрів будинку № 129-а.

Головний будинок (№ 129-а). На червоній лінії забудови вулиці.

Шестиповерховий з підвалом, цегляний, пофарбований, у плані Т-подібний, односекційний, ліворуч проїзд на подвір’я. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям.

Перший поверх торговельний, інші житлові.

Оздоблений у стилі модерн. Композиція головного фасаду симетрична, з чітко вираженим вертикальним членуванням. Декор змодельовано в цеглі й доповнено ліпленими вставками рослинного характеру. Центральну вісь виділено лопатками й завершено напівкруглим фронтоном, у тимпані якого вміщено горельєф: молода жінка, що напівлежить, лівою рукою підтримує книгу, правою вказує на сонячні промені (алегорія Знання). Перший поверх декоровано дощаним рустом. Віконні прорізи й розташований у центрі отвір головного входу мають лучкові перемички. На рівні другого–шостого поверхів площину фасадної стіни прорізують симетрично розташовані прямокутні вікна з цегляними сандриками й рельєфними підвіконними вставками.

Бічні осі акцентовано балконами з прямокутними платформами (первісну огорожу втрачено). Фриз декоровано ліпленим рослинним орнаментом, карниз зроблено у вигляді полиці. Оголів’я лопаток на рівні шостого поверху оздоблено характерним для модерну мотивом кола зі стрічками, що звисають, та вертикальними смужками. Між третім і четвертим, п’ятим і шостим поверхами – горизонтальні керамічні вставки брунатного кольору. Дворовий фасад декоровано стриманіше, лише за допомогою цегляних деталей, що прикрашають вікна, пілястри, міжповерхові й вінцеві карнизи. Вхід і вікно чорних сходів акцентовано декоративним модерністичним колом. Збереглись елементи первісного оздоблення парадного під’їзду: ліплення на стінах вестибюля, метласька плитка підлоги, металеве огородження сходів у стилі модерн.

Флігель (№ 129-б). Паралельно фасадному будинку.

Чотириповерховий з підвалом, цегляний, пофарбований, у плані Т-подібний. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям.

Оздоблений у стилі модерн. Центральну вісь зі входом і сходовою кліткою виділено ризалітом, який має видовжені вікна дрібного засклення та завершений напівкруглим аттиком, фланкованим високими цегляними стовпчиками. Подібний аттик увінчує ліве крило будинку. В бічних площинах на рівні другого – четвертого поверхів симетрично розташовані прямокутні вікна без лиштв і балкони з ажурними металевими гратами. В декорі використано змодельовані в цеглі деталі: фриз прикрашають стрілчасті арочки та підвіконні полиці. В під’їзді збереглися металеві модерністичні огородження сходів.

Флігель (№ 129-в). У глибині садибної ділянки, паралельно фасадному будинку.

П’ятиповерховий з підвалом, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний, з тильного боку має сучасну прибудову.

Перекриття пласкі, дах односхилий, з бляшаним покриттям.

Оздоблений у стилі модерн. Композиція фасаду симетрична, бічні виступні частини акцентовано прямокутними балконами, що об’єднують по два вікна. Деталі оздоблення – віконні лиштви, обрамлення головного входу, підвіконня й карниз виконано з цегли.

Будинки – характерні зразки садибної забудови вул. Саксаганського в стилі пізнього, т. зв. раціонального модерну.

Тепер на першому поверсі головного будинку (№ 129-а) та флігеля (№ 129-б) торговельні заклади, кафе.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 6253.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1132 – 1133.