Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

В’ячеслав Горбик, Михайло Кальницький, Лариса Федорова

486.66. Садиба 1913–14, в якій проживали Гамарник Я. Б., Крамаренко Л. П. (архіт., іст.).

Вул. Саксаганського, 131-а, 131-б. Складається з головного будинку на червоній лінії забудови вулиці й флігеля на подвір’ї. Споруджені як прибуткові на замовлення дружини купецького сина Е. Цейтліної.

Головний будинок (№ 131-а).

Шестиповерховий з підвалом, цегляний, перший і другий поверхи тиньковані, верхні пофарбовані, у плані Т-подібний, односекційний. Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям. Оригінальну планувальну структуру будівлі вирішено на двох рівнях: першому рівню відповідають квартири чолової частини, другому – квартири тильної секції (внаслідок ремонтів первісне планування частково змінено).

Оздоблений у стилі історизм з елементами неоампіру. Чоловий фасад вирішено симетрично відносно центральної осі, підкресленої порталом парадного входу й трикутним щипцем у завершенні. Оформлення фасаду виконане із застосуванням широкого спектра опоряджувальних засобів. Площину першого поверху оброблено дощаним рустом, другого – гладеньким рустом, на рівні третього–п’ятого поверхів стіни залишено в лицьовій цеглі (тепер пофарбовані), на рівні шостого поверху влаштовано тинькований фриз з орнаментованим поясом. Середня частина розірваного карниза утворює подобу прямого сандрика над двома вікнами балкона шостого поверху, над нею – напівциркульне вікно, замковий камінь якого прикрашено античною маскою.

Фасад оздоблено ліпленими декоративними деталями: на третьому поверсі – меандром, на четвертому – смолоскипами й вінками, на п’ятому – черепами биків і гірляндами, на шостому – рельєфними вазами. Головний портал фланковано тосканськими колонами, над дверима – ліплені кубок і вінок. Збереглися металеві грати на балконі шостого поверху та у падузі проїзду на подвір’я. Перекриття під’їзду кесоноване.

В інтер’єрі залишилися численні декоративні елементи. Вестибюль оформлено пілястрами, меандровим фризом, підлогу викладено метлаською плиткою. Стіни клітки парадних сходів прикрашено ліпленими квітами в стилі модерн.

Флігель (№ 131-б). Шестиповерховий на цокольному напівповерсі (з тилу семиповерховий), цегляний, пофарбований, у плані прямокутний, з тильним ризалітом значного виносу. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям. Фасад оздоблено значно простіше, виняток – архітектурно оформлений портал головного входу, фланкований лопатками.

Садиба – яскравий зразок комерційної забудови міста поч. 20 ст.

1917 – на поч. 1918 у квартирі № 25 садиби проживав Гамарник Ян Борисович (справж. – Яків Цудикович; 1894–1937) – політичний і військовий діяч.

У цей час член і секретар Київського комітету РСДРП(б), член виконкому Київської Ради робітничих депутатів (містилися в Маріїнському палаці).

Разом з Є. Бош, О. Горвіцем, В. Затонським та іншими провідними діячами київської більшовицької організації висувався Чернігівським комітетом РСДРП(б) кандидатом на виборах до Українських установчих зборів, що відбулися в грудні 1917 – січні 1918.

Після жовтневого перевороту у Петрограді член Військово-революційного комітету, який готував жовтневе збройне повстання 1917 у Києві. 28 жовтня 1917 заарештований в Маріїнському палаці. Після звільнення продовжив політичну діяльність, зокрема, входив до складу київського ВРК, який керував підготовкою і проведенням січневого збройного повстання 1918 в місті, активний учасник боротьби за встановлення більшовицького режиму в Україні. У 1920-х рр. очолював Київський, Харківський, Одеський губкоми КП(б)У, Політуправління Червоної армії, з 1930 заступник наркома оборони і голови Реввійськради СРСР. З початком масових репресій наклав на себе руки.

У 1920-х рр. у квартирі № 5 садиби проживав Крамаренко Леонід Петрович (1881–1960) – вчений у галузі сільськогосподарського машинобудування, чл.-кор. АН УРСР (з 1939). Після закінчення політехнічного інституту в Києві (1913) викладав у ньому (з 1915), завідував кафедрою сільськогосподарських машин. З 1929 працював у Харкові. Наукові дослідження в галузі теорії та розрахунку сільськогосподарських машин і робочих процесів.

Розвинув метод рентгеноскопії в експериментальних дослідженнях сільськогосподарських машин.

Тепер на першому поверсі головного будинку ощадбанк, магазин.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 6, спр. 169; Великий Жовтень і громадянська війна на Україні. – К., 1987; История Киева. – К., 1985. – Т. 3; Історія Академії наук Української РСР. – К., 1982; Наука и научные работники СССР. – Л., 1928. – Ч. VI; Чернігівська Окружна Комісія по справах виборів до Установчих Зборів Української Народної Республіки оголошує, що нею зареєстровані по Чернігівській виборчій окрузі такі списки кандидатів в члени Установчих Зборів Української Народної Республіки: [Листівка]. – Чернігів, 1917.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1147.