2003 р. Звід пам’яток Києва
Віктор Завада, Михайло Кальницький
486.30. Житловий будинок 2-ї пол. 19 ст., в якому проживав Марцинчик А.-Е. А.-Я. (архіт., іст.).
Вул. Саксаганського, 139. На червоній лінії забудови вулиці, в оточенні багатоповерхових виробничих споруд.
З 1874 належав лікарю Олександрівської міської лікарні Я. Федотову-Чехівському та його дружині Н. Федотовій-Чехівській. На їхнє замовлення в 1896 споруду розширено прибудовою за проектом арх. І. Ніколаєва: у плані Г-подібний об’єм було доповнено до прямокутника, на чоловому фасаді прибудови ліворуч від основного об’єму влаштовано вхідний портал, акцентований нагорі шатровою вежкою. Будинок займав частину фронту просторої ділянки з численними одноповерховими дерев’яними житловими, торговельними і службовими спорудами (не збереглися). В кін. 1890-х рр. ділянка перейшла у власність підприємця А.-Е. Марцинчика. В радянський час будинок надбудовано третім поверхом з частковим збереженням стилю, силует знівельовано, вежку розібрано. Внутрішнє планування зазнало змін.
Триповерховий, цегляний, тинькований, у плані прямокутний, з незначним виступом на лівому фланзі, що підкреслював проїзд на подвір’я (тепер замість проїзду зроблено вікно).
Вирішений у стилі історизм. Архітектурно-мистецьку цінність будівлі визначає головний фасад, первісна площина якого являє досить вдалу стилізаторську копію ренесансного палаццо.
Ритмічно-ярусна композиція фасаду утворена рівномірним кроком віконних прорізів та чіткими лініями профільованих міжповерхових карнизів і підвіконних гуртів. Прямокутні вікна першого поверху оздоблено лиштвами з прямими сандриками, аркові вікна другого – архівольтами, що спираються на пілястри, аркові вікна третього поверху – простим обрамленням.
Лиштви виділяються на тлі рустування стін нижніх ярусів. У міжвіконнях другого поверху – встановлені на кронштейнах канелюровані колонки з перехватами. Тактовно застосований ліплений декор складається із замкових каменів (на першому поверсі – у вигляді картушів, на другому – модульйонів), над- і підвіконних фільонок з рослинним орнаментом та смуг у лиштвах вікон у вигляді листя (перший поверх) та луски (другий поверх). Позбавлений ліпленого декору третій (надбудований) поверх тектонічно ув’язаний з основним об’ємом.
Будинок – яскравий зразок невеликої житлової споруди – особняка з рисами неоренесансу.
У 1890-х рр. – 1912 в будинку проживав Марцинчик Адольф-Едуард Адольфович-Якович (1846–1912) – підприємець, громадський діяч. Закінчив медичний факультет Київського університету зі званням провізора фармації. 1881 заснував Південно-Російське товариство торгівлі аптекарськими товарами (російська абревіатура – ЮРОТАТ), яке утримувало у Києві мережу аптек і складів, був беззмінним його директором. Будинок ЮРОТАТу міститься на цій же вулиці (№ 108/16).
Багаторічний президент Київського фармацевтичного товариства. Входив до складу синдиків (членів вищої ради) київської лютеранської громади. Похований на Байковому цвинтарі.
Тепер будинок – складова комплексу промислового підприємства «Київмедпрепарат».
Література:
ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 5146; оп. 58, спр. 130; Киевлянин. – 1912. – 11 февр.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1114 – 1115.