2003 р. Звід пам’яток Києва

Ірина Абрамова, Тетяна Трегубова, Лариса Федорова

486.58. Садиба 1898–99, в якій проживав Голубовський П. В. (архіт., іст.).

Вул. Саксаганського, 15, 15-б. Складається з головного будинку на червоній лінії забудови вулиці та флігеля у глибині подвір’я.

Історія садиби відома з 1858, коли її придбала київська міщанка М. Островська. Ділянку забудувала домовласниця М. Почтар за проектом і під наглядом арх. А.-Ф. Краусса. Креслення затверджено в квітні 1898, флігель зведено 1899 (проектом передбачалося спорудити чотири- і триповерховий цегляні флігелі, розташовані паралельно головному будинку).

Головний будинок (№ 15). Чотириповерховий на цокольному поверсі, цегляний, пофарбований, трисекційний, з двома симетричними, зверненими в бік подвір’я крилами, що утворюють П-подібний у плані об’єм. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям.

Оздоблений у стилі історизм з елементами неоренесансу. Композиція головного фасаду симетрично-осьова. Центральну вісь з парадним входом і сходами виділено подвійною розкріповкою, завершеною аттиком ступінчастого абрису (первісно увінчувався банею; тепер втрачена). Ліворуч від головного входу прямокутний проїзд на подвір’я, що первісно мав металеву ажурну браму. Стіни по горизонталі членують міжповерхові профільовані карнизи, по вертикалі – поповерхові лопатки (на першому та другому поверхах) і великі канелюровані пілястри, що об’єднують третій і четвертий поверхи, між якими розташовані прямокутні з клинчастими перемичками вікна. Єдине центральне вікно четвертого поверху має аркову перемичку.

По флангах фасаду – балкони з ажурними металевими гратами. Площина стіни першого поверху гладенька, лопатки другого поверху рустовані. Пластичне вирішення фасаду доповнюють ліплені рослинні вставки й змодельовані в цеглі деталі. На рівні верхнього поверху пілястри прикрашено гірляндами, над вікнами – вставками з рослинним орнаментом. Антаблемент складається з декорованого сухариками фриза й профільованого карниза великого виносу. Дворові фасади оформлено значно простіше. В інтер’єрі будинку збереглися первісні огородження двомаршових сходів, рисунок яких скомпоновано з волютоподібних елементів і арабесок.

Будинок – типовий зразок житлової забудови Києва періоду історизму.

Флігель (№ 15-б). У тилах садиби, паралельно вулиці.

Триповерховий з підвалом, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний (секція має по дві квартири на поверсі).

Оздоблений у цегляному стилі за ренесансною симетричною схемою. Центральну вісь підкреслено розкріповкою з прямокутним отвором входу. На першому поверсі розкріповку виділено рустованими лопатками, на другому й третьому – високими канелюрованими пілястрами, подібними до пілястрів головного будинку. Фасад розкреслено горизонтальними гуртами й міжвіконними лопатками. Вікна прямокутні, по флангах розміщено балкони. Вінцевий карниз підкреслено зубцями.

Будинок – цінний зразок другого ряду внутрішньоквартальної забудови, вирішеної в єдиному стилістичному ключі з головним будинком.

1904–05 у квартирі № 6 головного будинку проживав Голубовський Петро Васильович (1857–1907) – історик, випускник Київського університету (учень В. Антоновича). З 1886 працював у ньому, з 1898 професор, завідувач кафедри російської історії. Вивчав історію стародавньої України, Білорусі, займався історико-бібліографічною проблематикою. Раніше мешкав у пров. Рильському, 8 (будинок не зберігся) та за іншими адресами, останні роки життя – у сучасному пров. Бехтерєвському, 7 (будинок не зберігся).

Тепер у цокольному поверсі головного будинку торговельні заклади.

Література:

ДАК, ф. 16, оп. 465, спр. 4779; ф. 100, оп. 1, спр. 2636; ф. 143, оп. 2, спр. 1836; ф. 163, оп. 41, спр. 5621.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1137 – 1138.