2003 р. Звід пам’яток Києва

Віктор Завада, Елла Піскова

486.44. Житловий будинок 1900-х рр., в якому проживали Губергріц М. М., Массіні К. А. (архіт., іст.).

Вул. Саксаганського, 36-а. На червоній лінії забудови вулиці.

П’ятиповерховий з цокольним напівповерхом, цегляний, пофарбований, у плані Т-подібний. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям.

Складається з двоквартирної житлової секції з центральним комунікаційним блоком, що утворює ризаліт на дворовому фасаді. На правому фланзі проїзд на подвір’я.

Вирішений у модернізованих формах цегляного стилю з притаманним йому геометричним подрібненим декором.

Симетричний головний фасад відзначається чітким ритмом вертикальних і горизонтальних членувань. У композиції домінують двовіконні фланги, підкреслені пласкими й гранчастими (на четвертому–п’ятому поверхах) лопатками, виступними аттиками, строєними вікнами та трикутними фронтонами. Додаткові вертикальні осі утворюють два ряди балконів. Кожен з поверхів має індивідуальний характер оздоблення. Вікна прямокутні, видовжених пропорцій, тільки строєні верхні вікна у флангах окреслено спільною лучковою перемичкою. Вхід у будинок у центрі фасаду підкреслено арковим отвором і порталом з низкою кронштейнів під фігурним сандриком. Будинок увінчує модерністичний карниз великого виносу.

Архітектура споруди вирізняється помітним посиленням раціональних основ з одночасним переплетінням різних мистецьких течій і напрямів поч. 20 ст.

З 1920-х рр. (з перервою в 1941–45) у квартирі № 5 проживав Губергріц Макс Мойсейович (1886–1951) – терапевт, акад. АН УРСР (з 1948), заслужений діяч науки УРСР (з 1935).

З 1920 завідувач кафедри спеціальної патології і терапії Київського медичного інституту, з 1928 керував клінікою і кафедрою пропедевтики внутрішніх захворювань, якій по смерті вченого було присвоєно його ім’я. Одночасно очолював клінічно-еспериментальні відділи українських науково-дослідних інститутів: ендокринології (1932–34) й харчування (1930–41; тепер Київський НДІ гігієни харчування МОЗ України).

З 1945 науковий керівник цього закладу. Відповідальний редактор журналу «Радянська медицина», заступник голови правління Всесоюзного й Українського терапевтичних товариств.

Досліджував проблеми фізіології та патології кровообігу і травлення, лікування болю, грудної жаби, виразкової хвороби тощо. Одним з перших у вітчизняній науці звернувся до проблем функціональної діагностики і патології підшлункової залози.

На поч. 20 ст. в будинку мешкала Массіні Катерина Августівна (1840–1912) – оперна співачка (сопрано), педагог. Виступала на оперних сценах Мілана, Мадрида, Лісабона, Одеси, Києва (1874–78), Москви. Композитор П. Чайковський присвятив їй романс «Він так мене кохав». У ці роки давала приватні уроки. Учні – Є. Горянський, Т. Леліва-Копистинський, Д. Рознатовський, М. Ростовська та ін. Померла в Києві.

Тепер у напівповерсі салон краси та кафе.

Література:

Бучинський Г. Й., Губергріц О. Я. Макс Мойсейович Губергріц. – К., 1974; Губергриц А. Я. Академик АН УССР М. М. Губергриц (К 100-летию со дня рождения) // Клинич. медицина. – 1986. – № 3; Кузьмін Т. Забуті сторінки музичного життя Києва. – К., 1972; Наука и научные работники СССР. – Л., 1928. – Ч. VI.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1124.