Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Лариса Федорова

486.39. Житловий будинок кін. 19 – поч. 20 ст., в якому проживали Василенко К. П., Грінченко Б. Д., Шехонін М. О. (іст.).

Вул. Саксаганського, 67. Зі значним відступом від лінії забудови вулиці, на ділянці зі схилом рельєфу.

Чотириповерховий з підвалом, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний. Оздоблений у стилі історизм.

У 1917–18 в квартирі № 13 будинку проживав Василенко Костянтин Прокопович (1877–1941) – журналіст, громадсько-політичний діяч. Рідний брат історика М. Василенка. 1908–18 постійний співробітник, завідувач міжнародного відділу, з 1910 член редколегії та помічник редактора газети «Киевская мысль». Член Київського громадського зібрання. У 1898–1918 член і провідний діяч Київського комітету РСДРП, меншовик (з 1903). У травні 1917 – січні 1918 голова Київського обласного комітету РСДРП (меншовиків), гласний Київської міської думи. З червня член Малої Ради, з 8 серпня член Української Центральної Ради; з 12 вересня до 2 жовтня генеральний секретар праці, з 12 жовтня до 17 листопада комісар Тимчасового уряду по м. Києву.

На виборах до Всеросійських установчих зборів у листопаді 1917 висувався кандидатом від РСДРП (об’єднаних меншовиків). У січні 1918 вийшов з партії, відійшов від політичної діяльності. 1919 працював у Київському народному університеті, був відповідальним редактором газети «Киевская жизнь». 1922–23 співробітник комісії звичаєвого права ВУАН.

У липні 1923 заарештований у справі Київського обласного центру дії, засуджений до 10 років позбавлення волі.

До 1929 в’язень Лук’янівської тюрми, пізніше – на засланні у Сибіру (до 1932). По поверненні працював під Києвом. 1938 заарештований вдруге, у липні 1941 розстріляний органами НКВС у Вінниці. Реабілітований 1991.

Раніше жив на вул. Паньківській, 12. Мешкав також на цій вулиці в будинку № 56, на вул. Тарасівській, 20 (будинки не збереглися) та за іншими адресами.

1907–09 (з перервами, зокрема, в 1908 виїздив на лікування до Італії)) в будинку жив Грінченко Борис Дмитрович (літ. псевд. – Вартовий, Б. Вільхівський, Перекотиполе, Василь Чайченко, Л. Яворенко та ін.; 1863–1910) – письменник, фольклорист, мовознавець, публіцист, педагог, громадсько-політичний діяч.

У цей період працював над впорядкуванням і виданням разом з іншими діячами київської Старої Громади «Словаря української мови» в 4-х томах, видрукованого у Києві в 1907–09. З 1906 редактор журналу «Нова громада», 1906–09 голова Київської «Просвіти». Член Українського наукового товариства. Член-засновник Української радикальної партії (1905), що 1906 злилася з Українською демократичною партією в Українську радикально-демократичну партію, автор програми УРДП.

У березні 1907 надіслав з цього будинку в Імператорську Санкт-Петербурзьку АН, яка організовувала нараду з приводу українського правопису, записку «До питання про правопис української мови», виклавши в ній історію його виникнення і поширення під назвою – «Український правопис Куліша-Желеховського, а також конкретні зауваження щодо написання окремих слів».

На поч. 1910-х рр. тут мешкав Шехонін Микола Олексійович (1883–1972) – архітектор. У цей час за його проектами було споруджено житлові будинки на вул. Паньківській, 8 (1909–14), на вул. Саксаганського, 78, 78-б (1911–12), брав участь у будівництві павільйонів Всеросійської виставки 1913 в Києві.

Тепер частина приміщень на першому поверсі використовується як офісно-торговельна.

Література:

Державний архів Служби безпеки України, спр. 37127 ФП; спр. 5535, т. 9; Матеріали родинного архіву Каліберди І. Г.; Верстюк В. Ф., Осташко Т. С. Діячі Укранської Центральної Ради. – К., 1998; Дело Киевского областного центра действия: Стеногр. отчет. – К., 1927; Календарь: Справочная и адресная книга г. Киева на 1910 год. – К., 1910; Киевская Окружная по делам о выборах в Учредительное Собрание Комиссия на осн. ст. 52 Полож. о выбор., объявляет для всеобщего обозрения нижеследующие списки кандидатов в Учредительное Собрание по Киевскому избирательному округу: [Листівка]. – К., 1917; Погрібний А. Борис Грінченко: Нарис життя і творчості. – К., 1988; Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII – початку ХХ століть. – К., 1999.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1119 – 1120.