Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький, Алла Кургаєва

486.52. Садиба, поч. 20 ст. (архіт.).

Вул. Саксаганського, 72, 72-б. Складається з головного будинку на червоній лінії забудови вулиці та флігеля в глибині подвір’я.

До ранньої забудови садиби належав двоповерховий будинок у ряді забудови вулиці, споруджений 1886, в якому в 1880–90-х рр. проживав власник садиби – фізик, професор Київського університету М. Авенаріус. 1906 арх. Й. Зекцер спорудив на подвір’ї триповерховий флігель з триповерховою з підвалом прибудовою з тилу. В ньому розмістилися приватні терапевтичний інститут з хірургічним відділенням та гідропатична лікарня О. Каміонського, якому садиба належала з 1903. В 1913–14 на його замовлення на місці попереднього фасадного зведено новий п’ятиповерховий прибутковий будинок. Автором проекту, ймовірно, також був арх. Й. Зекцер (на тильному фасаді споруди в характерній для архітектора манері викладено цеглою роки її зведення). Одночасно було надбудовано до п’яти поверхів флігель, його тильну прибудову – до шести.

О. Каміонський утримував у флігелі приватну лікарню ще на поч. 1920-х рр. Пізніше в садибі містився шкірно-венерологічний медичний заклад. Під час нацистської окупації Києва 1941–43 тут влаштували будинок розпусти.

Після війни в садибі розташовувалися медичні заклади.

Головний будинок (№ 72). П’ятиповерховий з підвалом та підземними службами, цегляний, тинькований, у плані Т-подібний, з розташованими на одній осі парадними (під зенітним світловим ліхтарем) та чорними сходами. Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям. На кожному поверсі було по дві квартири.

Оздоблений у стилі модерн. Головний фасад асиметричний, його домінантний лівий фланг виділено ризалітом з п’ятигранним еркером, що спирається на рівні другого поверху на масивний балкон і на п’ятому поверсі також завершується балконом. Ризаліт увінчує трикутний щипець з полицею карниза великого виносу. Праве крило фасаду фланковано розкріповкою, в якій розміщено проїзд з тригранним еркером над ним. Вертикальний ритм членувань підкреслюють і видовжені прямокутні віконні прорізи. Оброблений під масивне мурування з природного каменю перший поверх надає споруді сталості. Центральний вхід вирішено у вигляді аркового порталу. Декор фасаду доповнюють балкони різноманітної форми та нечисленні ліплені вставки зі стилізованим рослинним орнаментом.

Будинок – яскравий зразок київського житлового будівництва доби модерн.

Флігель (№ 72-б). У другому ряді забудови вулиці. Складається з паралельного вулиці п’ятиповерхового об’єму й шестиповерхового тильного крила вздовж лівої межі ділянки. Цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний.

Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям.

Оформлений у цегляному стилі. В центрі головного симетричного фасаду розміщено ризаліт входу, увінчаний трикутним щипцем, на правому фланзі прямокутний проїзд на друге подвір’я.

Вхід на рівні другого поверху акцентовано аркою, прикрашеною зубцями.

По осі ризаліту проходять великі аркові й прямокутні вікна сходової клітки. На бічних площинах на кожному поверсі розташовано по чотири прямокутні вікна з клинчастими перемичками. Міжвіконня другого поверху рустовані, над ними – лопатки з зубчастими накладками. Вінцевий карниз підкреслює смуга сухариків. Тильні фасади вирішено в схожих формах – із застосуванням лопаток, оздоблених поребриком, та зубчастих горизонтальних членувань.

Будинок – характерний зразок внутрішньоквартальної забудови міста поч. 20 ст. Тепер у головному будинку Київський міський шкірно-венерологічний диспансер і клінічна база Національного медичного університету ім. О. Богомольця, у флігелі стаціонарне відділення Київського міського шкірно-венерологічного диспансера.

Література:

ДАК, ф. 100, оп. 1, спр. 1113; ДАКО, ф. 1636, оп. 1, спр. 568; Дубина К. 778 трагічних днів Києва. – К., 1945.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1131.