Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

В’ячеслав Горбик, Борис Єрофалов, Михайло Кальницький

486.57. Садиба 1911–12, в якій проживав Бобрусов М. П. (архіт., іст.).

Вул. Саксаганського, 78, 78-б. У ряді забудови вулиці.

Складається з головного і флігельного будинків. За проектом цивільного інж. М. Шехоніна на замовлення домовласниці В. Банецької було споруджено два паралельні вулиці житлові корпуси, що утворили два об’єднані проїздами, прямокутні у плані подвір’я. На найвіддаленішому з них розташовувалася двоповерхова, у плані П-подібна господарська споруда (внаслідок реконструкції кін. 1990-х рр. знесена, тильне подвір’я ліквідоване).

Перше подвір’я від суміжних садиб відокремлено цегляними мурами. На правому мурі (з боку будинку № 76) збереглися дві аркові ніші, у найближчій до флігеля було влаштовано фонтан (тепер не діє).

Головний будинок (№ 78). П’ятиповерховий з напівпідвалом, цегляний, у плані Т-подібний. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям.

На поперечній осі – парадні й чорні сходи, на лівому фланзі – проїзд на подвір’я. Бічні фасади вирішено у вигляді брандмауерів.

Оздоблений у стилі історизм з елементами неоампіру. Симетричний головний фасад виконано у відкритій жовтій цеглі, доповненій тинькуванням і ліпленням. Шостий поверх гладенько тинькований, прорізаний арковими вікнами. Інші прорізи прямокутні. Вісь симетрії фасаду виділено суворим порталом входу у вигляді стилізованого античного портика, рядом широких тристулкових вікон та фільончастим архівольтом верхнього центрального вікна.

Фасад фланкують розкріповки зі стилізованими фронтонами, що здіймаються над полицею карниза. Тектонічні гурти, які спадають від фронтонів, прикрашено парними рельєфами єгипетських жіночих масок. Вікна третього поверху в розкріповках обрамлено двоколонними арковими порталами, що складаються з коротких іонічних напівколон на кубічних консолях. Вертикальність членувань підкреслюють два ряди балконів з ажурними кованими гратами у цілісній з фасадом стилістиці. Доповнює декоративне оздоблення своєрідний ліплений фриз між фрамугами вікон другого поверху, що включає мотив вінків в обрамленні смолоскипів, келихів та фруктів. Смолоскипи на тлі перевитих стрічками вінків прикрашають вхідний портал і щипці.

В інтер’єрі парадного під’їзду збереглися дерев’яний тамбур з дзеркалом, вишуканий ліплений декор, біломармурові марші сходів з ошатним кованим огородженням з мотивом пальмет.

Стіни проїзду розкреслено фільонками, обрамленими смугами рослинного і геометричного орнаментів, пласке перекриття – балками.

Будинок – яскравий зразок споруди доби пізнього модерну, оформленої з елементами стилізованої античної архітектури.

Флігель (№ 78-б). У глибині подвір’я, паралельно головному будинку.

Чотириповерховий з цокольним поверхом, цегляний, пофарбований, у плані Т-подібний, односекційний. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям. На лівому фланзі проїзд на тильне подвір’я (тепер зайнятий під гараж).

Оздоблений у стилі історизм у стриманих формах неоампіру. Композиція фасаду симетрична відносно осі головного входу. Фасад має площинний характер, з переважанням прямокутних прорізів (крім аркового отвору входу й центрального вікна четвертого поверху). Стриманий декор складається з сухариків і смужок квадратних нішок.

Будинок – представник споруди другого ряду забудови доби пізнього модерну.

Садиба – цінний зразок масового житлового будівництва поч. 20 ст. з вдалим функціональним і архітектурно-мистецьким вирішенням.

З 1912 в садибі проживав Бобрусов Михайло Павлович (1878–1955) – архітектор. З 1907 працював у Києві. У ці роки помічник завідувача Технічних курсів В. Пермінова, займався приватною практикою. У цей період за його проектами було споруджено житловий будинок на вул. Великій Житомирській, 8-а (1912), вхід і сходи до колони Магдебурзькому праву (1914–15); також керував будівництвом Бессарабського критого ринку (1912), займався розплануванням і забудовою зоопарку (1913–14; у співавт. з А. Зейдаком).

1917 переїхав у Москву. Раніше мешкав на сучасних вул. Басейній, 1/2 і пров. Михайлівському, 28 (будинок не зберігся).

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 6252; Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVII – початку ХХ століть. – К., 1999.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1136 – 1137.