Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Олена Мокроусова

486.53. Садиба, 1899–1900 (архіт.).

Вул. Саксаганського, 89, 89-б. У ряді забудови вулиці. Включає головний і флігельний будинки.

Історія садиби простежується з 1898, коли майно на вул. Саксаганського купила почесна громадянка міста Ф. Михайлова. Вона повністю оновила малоповерхову дерев’яну забудову 2-ї пол. 19 ст. На її замовлення арх. А.-Ф. Краусс запроектував 1899 фасадний і флігельний будинки та двоповерхові цегляні служби.

1900 він склав ще кілька проектів однота двоповерхових цегляних і дерев’яних флігелів, але не всі з них були реалізовані. 1910 домоволодіння придбала М. Бранд і розширила його за рахунок придбаної у 1912 ділянки на вул. Жилянській, 84, де групувалися господарські споруди (не збереглися).

Головний будинок (№ 89). На червоній лінії вулиці, в ряді різночасової забудови. Споруда майже не відрізняється від проекту, хоча деякі важливі елементи не збереглися, зокрема, завершення центральної частини будинку у вигляді парапету з балясин і шатрової бані зі шпилем, яка була вкрита лусковою бляхою.

Чотириповерховий з напівпідвалом, з боку подвір’я п’ятиповерховий за рахунок невеликого падіння рельєфу в бік вул. Жилянської. Цегляний, тинькований, у плані П-подібний, з розвиненими в глибину подвір’я бічними крилами. Перекриття пласкі. Дах двосхилий над основним об’ємом, односхилий над дворовими крилами, з бляшаним покриттям. Має одну секцію з парадними і двома чорними сходами. За первісним плануванням на другому – четвертому поверхах розміщувалися по дві п’ятикімнатні квартири з коридорним двобічним розташуванням кімнат. Службові приміщення квартир (кухню, ванну кімнату тощо) було винесено у дворові об’єми.

Оздоблений у стилі історизм з елементами неоренесансу. Композиція головного фасаду симетрично-осьова. Вісь симетрії виділена слабо виявленим ризалітом. На центральній осі розташований головний вхід, який за проектом був доповнений ажурним металевим піддашшям (втрачено). Збереглася лише частина автентичного дверного заповнення з різьбленням по дереву.

Поруч з парадним входом влаштовано проїзд на подвір’я, який первісно закривався ажурними металевими воротами авторського рисунка (втрачені).

Не збереглися також автентичні ажурні грати балконів, виконані з гнутого штабового металу, орнамент яких був побудований на поєднанні різноманітних волютоподібних арабесок. Вертикальне членування фасаду підкреслено багатодільним вікном парадних сходів видовжених пропорцій, що фланкується рустованими лопатками та напівколонами, канелюрованими в нижній частині. Прямокутні вікна третього поверху й вікна з напівциркульними завершеннями четвертого поверху розташовані обабіч центрального вікна і також об’єднані по висоті напівколонами. Насиченість декору на фасаді зростає знизу догори. Вікна четвертого поверху завершено профільованими архівольтами й утворюють своєрідний аркатурний ряд, що надає будинку урочистості. Дворовий фасад має стриманий архітектурний декор, змодельований в цеглі.

Флігель (№ 89-б). У глибині садиби, паралельно червоній лінії вулиці.

Чотириповерховий, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям.

Оздоблений також у стилі історизм з елементами неоренесансу. Композиція фасаду симетрично-осьова. Центральну частину виділено лопатками. Прямокутні віконні прорізи завершуються сандриками. Міжповерховий і вінцевий карнизи підкреслено орнаментальним рядом зубців. Декор фасаду майже відсутній, що є типовим для споруд другого ряду забудови.

Обидві будівлі – характерні зразки втілення творчої манери арх. А.-Ф. Краусса і являють цінність як елементи цілісної забудови садиби рубежу 19 – 20 ст., сформованої за проектом одного автора.

Тепер на першому поверсі будинку № 89 салон краси «Нефертіті» та магазин, у № 89-б офіси.

Література:

ДАК, ф. 100, оп. 1, спр. 397, ф. 164, оп. 41, спр. 5789.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1131 – 1132.