2003 р. Звід пам’яток Києва

Ірина Тарутінова

467.12. Садиба, 1910–11, 1950-і рр. (архіт.).

Вул. Ш. Руставелі, 20, 20-б, 20-в. У ряді забудови вулиці.

До 1899 мала № 22. Первісна її забудова – будинок та флігель – була дерев’яною.

Тепер до складу садиби входять фасадний будинок та два флігелі, споруджені одночасно як прибуткові в садибі техніка-інж. О. Титаренка. Автор проектів не визначений, можливо ним був сам власник ділянки.

Головний будинок (№ 20). Чоловим фасадом виходить на червону лінію забудови вулиці.

Шестиповерховий на цокольному поверсі, цегляний, пофарбований, у плані Т-подібний. Односекційний, має парадну та чорну сходові клітки, ліфтову шахту. Проїзд на подвір’я розміщено праворуч головного входу. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям.

Первісний п’ятиповерховий об’єм споруджений у стилі історизм з елементами класицистичної архітектури та модерну. Декор фасадів змодельований у цеглі. Шостий поверх надбудовано, вірогідно, у 1950-і рр., стильових ознак не має. Композиція головного фасаду триосьова, симетрична. Головну вісь виділено вузьким ризалітом, на першому поверсі акцентовано входом з арковим завершенням, оформленим широким профільованим архівольтом з замковим каменем. Ризаліт завершено аттиковим поверхом з напівциркульним фронтоном. Всі три осі на другому– третьому поверхах фланковано рустованими лопатками, на четвертому та п’ятому – лопатками з орнаментальними композиціями у верхній частині.

Вікна першого–четвертого та шостого поверхів прямокутні, (другого і четвертого з замковими каменями), п’ятого – мають аркові перемички, обрамлені сандриками також із замковими каменями. Завершує п’ятиповерхову композицію карниз з аркатурою. Дворовий фасад виконано без застосування архітектурного та скульптурного декору (крім простих міжповерхових гуртів з сухариками).

В інтер’єрі головного вестибюля збереглися карнизні гурти, первісні металеві огородження сходів та підлога з кольорових кахлів серійного виробництва.

Рисунок підлоги складається в композицію зі стилізованих чотирилисників жовтого кольору та меандрового візерунка коричневого кольору.

Флігель (№ 20-б). На одній осі з головним будинком, повторює його конфігурацію.

У 1950-х рр. надбудовано п’ятий поверх.

П’ятиповерховий з напівпідвалом, цегляний, пофарбований, у плані прямокутний з ризалітом на тильному фасаді, односекційний. Перекриття пласкі, дах двосхилий з бляшаним покриттям.

Фасади виконані в стилі історизм із застосуванням елементів класицизму та готики. Наріжні частини будинку фланковано лопатками з простим геометричним декором, змодельованим у цеглі. Вікна з клинчастими перемичками і замковими каменями, центральний вхід має готичну лучкову перемичку. В головному вестибюлі корпусу збереглася підлога з кольорових кахлів, рисунок та композиція яких ідентичні підлозі вестибюля фасадного будинку.

Флігель (№ 20-в). Вбудований у ризаліт першого флігеля, по лівій межі садиби.

П’ятиповерховий з напівпідвалом, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний, утворює друге внутрішнє подвір’я.

Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям.

Фасади – з простим архітектурним оздобленням, вікна мають клинчасті перемички з замковими каменями, на четвертому поверсі – з вухатими лиштвами, підвіконні фільонки першого поверху профільовані, міжповерхові карнизи простого профілю.

Садиба є характерним і водночас цікавим зразком міської забудови поч. 20 ст. Тепер цокольний поверх головного будинку використовується під торговельні та офісні приміщення, в обох флігелях частину приміщень зайнято під офіси.

Література:

ДАК, ф. 100, оп. 1, спр. 2436; ф. 163, оп. 46, спр. 87; Весь Киев: Адресная и справочная книга на … (1899–1915) год. – К., 1899–1915.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1065 – 1066.