2003 р. Звід пам’яток Києва

Олена Сердюк, Інна Шулешко

467.13. Садиба, 1912–13 (архіт., мист.).

Вул. Ш. Руставелі, 27, 27-б. У ряді щільної забудови вулиці.

Комплекс з двох будинків споруджено на замовлення купця Х. Вольфмана. Під час поточних ремонтів над головним будинком надбудовано сьомий поверх, квартири переплановано, втрачено майже всю паркетну підлогу й столярне заповнення вікон та дверей, набори відкривання, проїзну браму.

Головний будинок (№ 27) Вздовж червоної лінії вулиці.

Семиповерховий з напівпідвалом (надбудований верхній поверх без декору), цегляний, тинькований, у плані Т-подібний, односекційний, з двома квартирами на поверсі. Парадний під’їзд – з боку вулиці, є вхід з подвір’я, ліфт. На правому фланзі проїзд на подвір’я з трапецієподібною перемичкою, стелю якого прикрашено ліпленням. Міжповерхові перекриття пласкі. Дах двосхилий по дерев’яних кроквах, з бляшаним покриттям. Парадні й житлові кімнати згруповані вздовж вулиці, служби – у дворовому ризаліті.

Вирішений у стилі пізнього модерну.

Композиція головного фасаду симетрична, з центральною двовіконною розкріповкою та лопатками, що фланкують фасад. Перший поверх і напівпідвал оформлено у вигляді рустованого цоколю. Парадний вхід розміщено у ніші з такою ж, як у проїзді, трапецієподібною перемичкою, тому до дверей ведуть широкі гранітні сходи, заглиблені в об’єм споруди. На стінах уздовж сходів ліплення та вставка з керамічних плиток із зображенням гірлянди зі стилізованих троянд і стрічок (тепер зафарбована). На першому поверсі обабіч входу невеликі одновіконні лоджії з балкончиками. Вікна дво- і тристулкові, прямокутні; на другому й третьому поверхах зі слабо вираженими лучковими перемичками.

Вікна шостого поверху шестикутні, їхню форму повторює декоративне обрамлення у вигляді широкої пласкої рами. Балкони з ажурними гратами.

Модерністичний ліплений декор, що складається з кіл, вертикальних, горизонтальних і хвилястих ліній, зосереджено, в основному, в центральній частині фасаду. Над шостим поверхом первісний карниз складного профілю з декором.

Інтер’єр оздоблено в стилі модерн з елементами неокласицизму. Внаслідок перепланування значну частину декоративного оздоблення втрачено. Найповніше воно збереглося в холі парадного під’їзду та у квартирах № 1, 4, 5, 14. Плафон холу декоровано рельєфними квадратами з розеткою в центрі та бордюром з мотивами спіралі й стилізованих рослинних елементів. Стіни від середини висоти оформлено як панелі, між якими пілястри з капітелями у вигляді гірлянд з китицями на кінцях.

Нижче панелей декоративна смуга з керамічних плиток з трояндами. На підлозі шахівниця з метласької плитки сірого та білого кольорів, обрамлена смугою плиток з меандровим орнаментом. Огородження сходів виконано з металу у вигляді стилізованої квітки на тонкій стеблині з двома тонкими вигнутими листками. Вхідні двері у квартири (по двоє на кожному поверсі) фільончасті, різьблені, з фігурними віконцями, заповненими вітражними скельцями, частково з бронзовими наборами відкривання. Ліплення плафонів є основним елементом оздоблення квартир.

У квартирі № 1 плафон вітальні декоровано розеткою, утвореною кількома колами, на які зверху накладено хрещатий елемент з ромбами на кінцях. В одній з кімнат розетку формують чотири симетрично розміщені квітки соняшника з листям. Цей же мотив використано в оздобленні бордюрів. У кутках плафона ліплений декор найнасиченіший і складається з листя та квітів соняшника й маку. В іншій кімнаті центральну частину та кути плафона прикрашають композиції з трьох квадратів, накладених один на одний. Карниз утворено геометричними декоративними елементами.

У квартирі № 4 збереглися два первісні плафони. Один прикрашено асиметрично розміщеними ліпленими орнаментами, другий – розеткою та вінками троянд по кутах.

Плафон кімнати у квартирі № 5 оздоблено розеткою, внутрішнє поле якої заповнюють квіти троянд та ромашок, повзучі стеблини та листя.

В квартирі № 14 у центрі плафона кімнати кругла розетка, декорована суцвіттям. З чотирьох боків до неї тягнуться симетрично розміщені пагони рослин. Цей же мотив повторено в декорі карниза. В інших квартирах подібне оформлення плафонів збереглося частково. Паркетна підлога щитова та набірна (ялинка). Збереглися первісні обігрівальні пристрої (секції радіаторів).

Споруда вдало вписується в ансамбль вуличної забудови, є цікавим зразком житлового будинку часу пізнього київського модерну.

Флігель (№ 27-б). В глибині подвір’я, паралельно чоловому будинку. Прилягає до флігеля суміжної ділянки № 29.

П’ятиповерховий, цегляний, пофарбований, у плані Н-подібна двоквартирна секція. Перекриття пласкі, дах вальмовий, з бляшаним покриттям.

Вирішений у стилі модерн. Головний фасад симетричний, на три осі. У центрі тривіконна розкріповка з входом на першому поверсі, завершена присадкуватим трикутним щипцем з круглим горищним віконцем. Обабіч розкріповки балкони з гратами, виконаними у стилістиці модерну. Фланги фасаду, увінчані напівкруглими щипцями, включають сегментоподібні у плані еркери невеликого виступу. Вікна прямокутні, з заокругленими кутами, на п’ятому поверсі шестикутні.

Будинок – характерний зразок житлової споруди в стилі пізнього модерну.

Тепер у флігелі на першому поверсі офісні приміщення.

Література:

Весь Киев: Адресная и справочная книга на … (1908–1915) год. – К., 1908–1915.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1066 – 1067.