Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Борис Єрофалов

467.10. Садиба, 1902–03 (архіт.).

Вул. Ш. Руставелі, 30, 30-б. На червоній лінії вулиці, в ряді щільної забудови кін. 19 ст.

Історія садиби простежується з 1850-х рр., коли вона належала селянину Д. Мареву. Наприкінці 19 ст. власником став купець Й. Розенталь, який повністю оновив забудову ділянки. На його замовлення споруджено головний і флігельний житлові будинки. Автор проекту, ймовірно, арх. А.-Ф. Краусс.

Головний будинок (№ 30). На червоній лінії забудови кварталу, з одного боку межує з житловим будинком 1960-х рр. (№ 26), з іншого – з житловим будинком кін. 19 ст. (№ 32).

П’ятиповерховий, цегляний, пофарбований, у плані Т-подібний, односекційний. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям. Первісно на кожному поверсі містилося дві квартири. Парадні та чорні сходи розташовано по центральній осі, підкресленій на фасаді арковим порталом входу з двома іонічними колонками й ускладненої форми аттиком з горищним вікном, розірваним та повним лучковими фронтонами. У лівому крилі – проїзд на подвір’я прямокутної форми.

Вирішений у стилі неоренесанс. Центральну частину симетричного фасаду виділено ступінчастою тривіконною розкріповкою, яка на рівні четвертого–п’ятого поверхів має чотириколонний портик з тричвертєвих колон коринфського ордера, встановлених на ліплені кронштейни. Фланкують фасад вертикальні ряди балконів з витонченими ажурними гратами. Фасад розкреслено лопатками, пілястрами, міжповерховими карнизами й підвіконними гуртами (між четвертим і п’ятим поверхами).

Перші три поверхи оздоблено рустом. Вікна прямокутні з різними за рисунком замковими каменями, на п’ятому поверсі – аркові, окреслені архівольтами, що спираються на міжвіконні пілястрочки. Моделювання фасаду здійснено в цеглі та щедро доповнено ліпленими деталями (капітелями, гірляндами, картушами, кронштейнами, орнаментальними підвіконними вставками). На стелі проїзду та в холі під’їзду зберігся ліплений декор. Особливістю споруди є архітектурно оздоблений дворовий фасад (на тлі відкритої цегли добре вирізняються ліплені деталі у завершеннях вікон і в оголів’ях лопаток).

Будинок – характерний зразок житлової споруди у стилі неоренесанс, невід’ємна частина історичної забудови вулиці.

Флігель (№ 30-б). В глибині подвір’я, паралельно головному будинку.

Чотириповерховий з цокольним напівповерхом, цегляний, пофарбований, має аналогічну з головним будинком Т-подібну форму плану та симетричну композицію фасаду. Перекриття пласкі, дах двосхилий, з бляшаним покриттям.

Вирішений у стилі неоренесанс. В оформленні третього–четвертого поверхів застосовано ордер у вигляді канелюрованих колон тосканського ордера (в центрі) та пілястрів. Нижні поверхи розкреслено рустованими й фільончастими лопатками. Фасад фланкують вертикальні ряди балконів з металевими гратами. Вікна прямокутні, вхід з арковою перемичкою. Застосований без надмірностей ліплений декор складається з рослинного орнаменту, розміщеного у віконних обрамленнях і антревольтах вхідного порталу, та двох жіночих голівок у нішках другого поверху центральної частини фасаду. Є характерним зразком односекційного житлового будинку поч. 20 ст. Планування і забудова садиби відображають особливості формотворення міського середовища центру Києва кін. 19 – поч. 20 ст.

Тепер на першому поверсі головного будинку перукарня.

Література:

ДАК, ф. 100, оп. 1, спр. 2096; Весь Киев: Адресная и справочная книга на 1914 год. – К., 1914.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1063 – 1064.