Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

2003 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький, Олена Сердюк, Інна Шулешко

467.5. Житловий будинок 1911, в якому проживав Рабинович Л. Н. (архіт., іст., мист.).

Вул. Ш. Руставелі, 23. На червоній лінії вулиці, в ряді суцільної забудови.

Зведений на замовлення купця Ю. Цибульського. Архітектурно-конструктивні особливості споруди, стилістика декору характерні для творчості арх. Й. Зекцера. Під час проведення поточних ремонтів частково змінено внутрішнє планування квартир, втрачено більшу частину паркетної підлоги, фрагменти ліплення, набори відкривання вікон і дверей; вхідні двері до парадного під’їзду (з кованими металевими накладками, виконаними за авторським ескізом) зашиті рейками.

П’ятиповерховий з напівпідвалом та невисоким цоколем, цегляний, пофарбований, у плані трапецієподібний з невеликою дворовою прибудовою. Основний об’єм розвивається вздовж лінії вулиці, над ним споруджено мансарду.

Цоколь і перший поверх рустовані.

Будинок має один парадний під’їзд та вхід з боку подвір’я. У правій частині проїзд. Брама з ажурними гратами у стилі модерн. Перекриття пласкі по дерев’яних балках, дах двосхилий, з бляшаним покриттям. Планування секційне.

Вирішений у стилі пізнього модерну.

Композиція головного фасаду асиметрична. У центрі – широка розкріповка з дверима парадного входу, оформленими у вигляді стилізованого порталу; над ним п’ятигранний еркер, що переходить у балкон. На правому фланзі вузька розкріповка з одним тристулковим вікном на кожному поверсі, ліворуч – виділена широкими лопатками частина з двома одностулковими вікнами, балконом на другому поверсі та лоджією на п’ятому. Центральне й бічні членування фасаду завершені аттиками. Ліплені декоративні елементи площинні, рослинного й геометричного характеру, розміщені у вигляді вставок-фільонок між балконами та над вікнами.

Інтер’єр оздоблено в стилі модерн з елементами історизму. В парадному під’їзді сходові мармурові марші з кованим огородженням, декорованим у верхній частині меандровим орнаментом. Міжповерхові майданчики викладені метлаською плиткою заводу Акціонерного товариства «Дзевульський і Лянге». У квартирах зберігся оригінальний ліплений декор.

На фасадах, ліплені декоративні елементи сплощені, рослинні та геометричні композиції поділяються на кілька типів. До першого належать розетки та бордюри плафонів, утворені геометричними формами: прямокут-никами, квадратами, хвилеподібними стрічками, накладеними одна на одну. Такий декор справляє враження виконаного з металу, що й підкреслено імітацією заклепок у місцях накладення. Інші плафони прикрашено геометризованими рослинними композиціями.

Найбільш показовою є квартира № 5, де плафон однієї з кімнат має квадратну розетку, з чотирма групами стилізованого листя каштанів з плодами, та бордюри з подібних елементів. Третій тип композицій являють плафони, в оздобленні яких застосовано мотив кола в поєднанні з пучками квітів (досить натуралістично виконані маки, дрібні польові квіти), букети й вінки, перехоплені у кількох місцях стрічками, бордюри з тонких паралельних рельєфних ліній, що перериваються вставками з рослинних елементів.

Ще один тип оздоблення складається з круглої розетки, внутрішнє поле якої заповнено стилізованим листям каштана та інших дерев або ж болотяних рослин, і профільованого карниза, прикрашеного смугою з квітів та гнучких стеблин. Збереглося столярне заповнення вікон і дверей з наборами відкривання: бронзові відлиті ручки серійного виробництва, а також унікальна ручка, виточена з темного природного каменя й прикріплена до пластини, декорованої гравійованими пальметами. Збереглося кілька груб, облицьованих білими гладенькими полив’яними кахлями і завершених карнизом з фігурних кахлів. Їхні спрощені форми є типовими для пізнього модерну.

Вхідні двері до квартир фільончасті, підлога – набірний паркет.

Будинок органічно входить у лінію історичної забудови, формуючи вигин вулиці.

1933–67 (з перервою під час війни) у квартирі № 12 на п’ятому поверсі проживав Рабинович Леонід Наумович (1913–69; літературний псевд. – Волинський) – письменник, художник.

1934 закінчив Київський художній інститут, потім працював у галузях театрально-декоративної (філіал Київського театру Червоної армії, Київський академічний театр опери та балету ім. Т. Г. Шевченка) і книжкової графіки (ілюстрував твори В. Короленка, В. Маяковського та інших). Під час війни – офіцер саперних військ.

1945 у Німеччині брав участь у розшуку прихованих нацистами мистецьких колекцій Дрезденської картинної галереї, врятував багато шедеврів від загибелі. З 1951 друкував літературні твори. Серед них: «Сім днів» (1958), «Дім на осонні» (1961), «Обличчя часу» (1962), «Зелене дерево життя» (1964). З 1968 жив у Москві.

Тепер на першому поверсі та у напівпідвалі магазини та офіси.

Література:

Весь Киев: Адресная и справочная книга на … (1908–1915) год. – К., 1908–1915; Голованова Т. Послесловие // Волынский Л. Семь дней. Зеленое дерево жизни: Повести об искусстве. – М., 1971; Письменники Радянської України: Бібліогр. довідник. – К., 1966.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 1059 – 1060.