2011 р. Звід пам’яток Києва
Григорій Щербина
Розмір зображення: 678:234 піксел
498. Сковороди Григорія вулиця, 18 – 20 ст. (архіт., містобуд.). Пряма, з двома невеликими зламами, орієнтована з південного заходу на північній схід, з’єднує пл. Контрактову та вул. Набережно-Хрещатицьку. Перетинається з вулицями Межигірською, Волоською та Почайнинською.
Відома з 18 ст. як вул. Микільська, Набережно-Микільська – від розташованої на ній церкви Миколи Набережного. 1869 офіційно затверджено останню назву. 1973 названа іменем Сковороди Григорія Савича (1722 – 94) – філософа-гуманіста, просвітителя, поета, вихованця Києво-Могилянської академії.
Після пожежі 1811 вулицю переплановано за проектом арх. В. Гесте з урахуванням старої траси, що проходила повз Братський Богоявленський монастир, бурсу Києво-Могилянської академії та Набережно-Микільську церкву. Старий будинок академії на заході й бурса на сході визначали відмітки рельєфу кінцевих точок нової траси, прокладеної арх. А. Меленським. При цьому ширину вулиці біля Братського Богоявленського монастиря було збільшено вдвічі.
Головними елементами містобудівної композиції вулиці є: ансамбль Братського Богоявленського монастиря і Київської академії 17 – 20 ст. (див. ст. 12), визначна пам’ятка доби українського бароко – церква Миколи Набережного (№ 12), зведена 1775 за проектом арх. І. Григоровича-Барського (див. ст. 263), дзвіниця церкви Миколи Набережного (№ 12/4), споруджена 1863 за проектом арх. М. Іконникова (див. ст. 263.1), яка є висотною домінантою і фіксує перехрестя з вул. Почайнинською. Пам’яткою допожежної забудови є житловий будинок № 9 (кін. 18 ст.) у стилі класицизм, який позначає давнє трасування вулиці. До пізніших періодів забудови (поч. і серед. 19 ст.) належать житлові й громадські будинки в стилі історизм – № 1, 5, 7/9, 21-а у складі садиби (1-а пол. 19 ст., класицизм), а також будинок клубу «Харчовик» (1930-і рр.), що разом із старим академічним корпусом фланкує вихід вулиці на пл. Контрактову (див. ст. 226.6).
Частину забудови кварталу між вулицями Волоською і Почайнинською (парний бік) втрачено у 1960-і рр., на цій території розташовано сквер. Частину забудови кварталу з непарного боку знесено в 1-й пол. 1980-х рр. і на її місці за проектом арх. В. Розенберга споруджено нові житлові будинки.
Цінним втраченим елементом вуличного фронту є будинок № 17 (1-а пол. 19 ст.).
Література:
Алферова Г. В., Харламов В. А. Киев во второй половине ХVII века. – К., 1982; Київ: Історичний огляд. – К., 1982; Київ: Провідник. – К., 1930.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1446 – 1447.