2011 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Кальницький, Олександр Тищенко, Лариса Федорова

511.3. Житловий будинок 1900-х рр., в якому проживали Армашевський П. Я., Сафонов Т. О. (архіт., іст.).

Вул. Стрілецька, 20. У середині садибної ділянки, зі значним відступом від червоної лінії забудови вулиці, паралельно їй. Замикає перспективу пров. Георгіївського і відіграє тут домінантну роль.

Входить до складу садиби, на якій збереглися ще два перпендикулярно розташовані до лінії вулиці флігелі й невелика одноповерхова службова споруда у глибині подвір’я. На поч. 20 ст. ділянка належала М. Турчаниновій, з кін. 1900-х рр. – професору Київського університету П. Армашевському.

Забудована за проектом арх. В. Обремського.

1921 садибу націоналізовано й після ремонту будинку використано під житло. 1975, після відселення мешканців, приєднано до великого комплексу корпусів Міської клінічної лікарні (тепер № 16), що міститься на вул. Рейтарській. 22. Під час капітального ремонту 1975 – 81 для пристосування до нової функції будинок з тильного боку зблоковано з первісно відокремленим флігелем, що і раніше використовувався лікарнею. Тоді майже повністю знищено первісне оформлення інтер’єрів.

У тильному крилі влаштовано сучасну ліфтову шахту, обладнано додатковий вхід з торцевого фасаду до підвального приміщення, змінено поповерхове планування, на рівні першого поверху до чолового фасаду прибудовано дворовий павільйон. Останні поточні ремонти проведено 2000 і 2001.

Чотириповерховий на цокольному напівповерсі, цегляний, пофарбований, у плані Т-подібний. Дах вальмовий з бляшаною покрівлею. До торцевого фасаду тильного крила прибудовано триповерховий тамбур, що поєднує будинок з розташованим позаду рівновисоким корпусом. Наріжні частини дворового крила на рівні першого поверху з обох боків охоплено Г-подібними прибудовами адміністративного й господарського призначення з входами, що забезпечують прохід у будинок з тильного боку.

На першому поверсі чолового фасаду центрально розташований головний вхід, який через орієнтований вздовж поперечної осі вхідний тамбур сполучається з винесеними в об’єм дворового крила двомаршовими кам’яними сходами й ліфтом. На лінію чолового фасаду виходить і прилеглий до торця головного крила ганок входу з боку подвір’я у підвальний поверх. У бічній частині першого поверху цього фасаду, під прямим кутом до нього приблоковано невеликий цегляний павільйон з додатковим входом. Планування поверхів коридорного типу з двобічним розташуванням приміщень. Планувальними акцентами є винесена на третій поверх актова зала на 60 місць, кабінет головного лікаря, розташований у крайній бічній частині вуличного ряду кімнат на другому поверсі.

Оздоблений у модернізованих формах неоренесансу. Композиція чолового фасаду симетрична відносно центральної осі, яку виявлено порталом головного входу. Вертикальність композиції підкреслено тридільною розкріповкою фасадної стіни на центральну і дві бічні ділянки, кожну з яких завершує високий прямокутний аттик. Оформлення поверхів вирішено з гармонійно контрастними індивідуальними відмінностями. Вони прорізані ритмом трохи звужених дверних (балконних) та віконних отворів.

Вікна першого поверху з трицентровими перемичками увінчано вузькими замковими каменями, вікна другого поверху з півциркульними перемичками оздоблено масивними архівольтами, підвіконну частину прикрашено складного обрису фартушками. В оформленні віконних прорізів третього поверху фартушки більш масивні, перемички лучкової форми, над ними розташовано невеликі горизонтальні сандрики. Третій поверх увінчує потужна горизонталь трактованого як карниз міжповерхового гурта, профільовану стрічку якого акцентовано широким фризом із задрібненим ритмом ліплених кронштейнів. Аттиковий поверх – з невеличкими прямокутними віконцями, карнизний гурт над ним виділено ритмом сухариків.

В інтер’єрі збереглися вистелені старою орнаментованою плиткою підлоги поповерхових сходових тамбурів, первісні геометричного рисунка гратчасті сходові огородження тощо.

Будинок відзначається цікавими архітектурними формами, яскравістю стильового рішення.

1910 – 19 в будинку проживав власник садиби Армашевський Петро Якович (1851 – 1919) – геолог-петрограф, доктор геології і геогнозії (з 1903), екстраординарний (з 1885), ординарний (з 1903) професор кафедри мінералогії і геології Київського університету. З 1917 – заслужений професор, у 1917 – 18 читав лекції на кафедрі мінералогії.

Член професорського дисциплінарного суду (з 1902). Викладав також мінералогію на Вищих жіночих курсах. У серпні 1910 брав участь в ХІ Міжнародному конгресі з геології в Стокгольмі.

Кожного літа виїздив під час канікул у наукові відрядження за кордон. Висунув водну гіпотезу походження лесу, досліджував стратиграфію палеологенових відкладень України. Одночасно з науково-педагогічною діяльністю брав активну участь у громадсько-культурному житті міста. Був членом водогінної та бібліотечної комісій Міської управи, членом, віце-головою Київського товариства старожитностей і мистецтв і Київського товариства любителів природи, головою Київського відділення Російського товариства захисту тварин, товаришем голови Київського клубу російських націоналістів, головою ради Товариства розповсюдження російського друкованого слова, членом комітету зі спорудження пам’ятника П. Столипіну на пл. Думській (не зберігся), ради Опікунського товариства при Київському будинку працьовитості тощо. Розстріляний під час більшовицького червоного терору в Києві.

Був одружений з графинею М. Капніст (у заміжжі – Врублевська, Армашевська). У кін. 19 – на поч. 20 ст. мешкав на вулицях Стрітенській, 10 (будинок не зберігся), Пушкінській, 27.

В 1920-х рр. у квартирі № 6 жив Сафонов Тимофій Олексійович (1873 – 1930) – живописець, випускник санкт-петербурзької Імператорської АМ (1897).

1919 – 30 викладав образотворче мистецтво у Російському педагогічному технікумі ім. М. Пирогова. За цією адресою діяла художня студія митця.

Тепер у будинку містяться адміністративні служби Міської клінічної лікарні № 16, на четвертому поверсі – кафедра терапії Національного медичного університету ім. О. Богомольця, у напівповерсі – приватна клініка Українського медичного центру «Світ здоров’я».

Література:

ДАК, ф. 16, оп. 465, спр. 4768; ф. 163, оп. 46, спр. 122; ЦДАМЛМУ, ф. 305, оп. 1, спр. 7; Весь Киев: Адресная и справочная книга на … (1899 – 1915) год. – К., 1899 – 1915; Наука и научные работники СССР (без Москвы и Ленинграда). – М., 1928; Спекторский Е. В. Столетие Киевского университета // Alma mater: Університет св. Володимира напередодні та в добу Української революції 1917 – 1920: Матеріали, документи, спогади: У 3 кн. / Упоряд.: В. А. Короткий, В. І. Ульяновський. – К., 2000. – Кн. 1.; Уся Київщина: Довідна книга на 1928 рік. – К., 1928.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1554 – 1555.