Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Елла Піскова

512.4. Житловий будинок 1988, в якому проживали відомі вчені (іст.).

Вул. Стрітенська, 17. На червоній лінії забудови вулиці. Десяти-, чотирнадцятиповерховий, цегляний, перекриття панельні.

У цьому будинку проживали відомі вчені.

1988 – 2000 у квартирі № 15 – Бабичев Федір Степанович (1917 – 2000) – хімікорганік, акад. АН УРСР (з 1973), заслужений діяч науки і техніки України (з 1997), декан хімічного факультету (1968 – 78) й завідувач кафедри органічної хімії (1971 – 86) Київського університету, віце-президент АН УРСР (1978 – 88).

У період проживання в цьому будинку – радник Президії АН УРСР – НАНУ (з 1988), головний редактор УРЕ (з 1985, за сумісництвом), почесний Соросівський професор (з 1994).

Автор численних теоретичних і прикладних праць у галузі хімії гетероциклічних сполук. Відкрив реакцію алкілування метиленових основ ряду бензотіазолу галогеналкідами, розробив методи синтезу ряду гетероциклічних систем з вузловим атомом азоту.

Засновник наукової школи. У 1980 – 90-і рр. вийшов цикл його наукових праць, відзначених преміями ім. Л. Писаржевського АН УРСР (1986), ім. А. Кіпріанова НАНУ (1995), Державною премією України в галузі науки і техніки (1998).

Раніше мешкав на вул. Ломоносова, 55, квартира № 49.

1988 – 98 у квартирі № 25 – Гершензон Сергій Михайлович (1906 – 98) – генетик, акад. АН УРСР (з 1976), Герой Соціалістичної Праці (1990). У цей час – радник при дирекції Інституту фізіології рослин і генетики АН УРСР (з 1987). Працював над проблемами мутацій, історії розвитку генетики. Основоположник наукових досліджень у галузі молекулярної біології і генетики ентомопатогенних вірусів. Відкрив мутагенну дію екзогенних ДНК.

Мешкав на вул. Володимирській, 37, квартира № 4 (1944 – 70) і 51/53, квартира № 13 (1970 – 88). Президія НАН України 2003 заснувала премію ім. С. Гершензона.

1988 – 93 у квартирі № 31 – Давидов Олександр Сергійович (1912 – 93) – фізик-теоретик, акад. АН УРСР (з 1964), заслужений діяч науки УРСР (з 1972), Герой Соціалістичної Праці (1982), директор Інституту теоретичної фізики АН УРСР (1973 – 88). В період проживання в цьому будинку – почесний директор інституту.

Наукові праці присвячено фізиці твердого тіла, теорії ядра, теоретичній біофізиці. З ім’ям вченого пов’язані назви ряду термінів сучасної теоретичної фізики – «давидівське розщеплення», «давидівські солітони», «теорія неаксіальних ядер Давидова». Створив наукову школу.

Проживав також у пров. Десятинному, 7, квартира № 9 (1940 – 53, з перервою у 1941 – 43), на вул. Горького, 3-а, квартира № 15 (1964 – 88).

1988 – 2002 у квартирі № 41 – Єфімов Віктор Олексійович (1921 – 2002) – вчений у галузі металургії та ливарного виробництва, акад. АН УРСР (з 1973).

З 1963 працював в Інституті проблем лиття АН УРСР (тепер Фізико-технологічний інститут металів та сплавів НАН України): завідувач відділу (1963 – 64), заступник директора (1964 – 65), директор (1966 – 88), радник при дирекції інституту (з 1988). Відзначений премією ім. Є. Патона АН УРСР (1969), Державною премією СРСР (1981, 1991), премією ім. М. Доброхотова НАНУ, Державною премією України в галузі науки і техніки (обидві – 2002).

Досліджував гідродинамічні процеси лиття металевих розплавів. Розробив сучасну концепцію і модель процесу тверднення зливка. Пояснив природу і механізм утворення різноманітних дефектів у зливках, запропонував ефективні засоби управління структурою і властивостями литого металу. Розроблені вченим технології розливання сталі знайшли широке застосування на вітчизняних металургійних і машинобудівних підприємствах. Засновник і голова (з 1990), згодом – заступник голови журналу «Процеси лиття».

Проживав також на вул. Володимирській, 51/53, квартира № 88 (з поч. 1970-х рр.).

1988 – 98 у квартирі № 35 – Марковський Леонід Миколайович (1939 – 98) – хімік-органік, акад. АН УРСР (з 1988). У період проживання в цьому будинку – директор Інституту органічної хімії АН УРСР – НАНУ (1983 – 98), заступник голови Комісії з присудження звання Соросівського професора в Україні, член Американського хімічного товариства.

Приділяв велику увагу розвитку нових напрямів наукових досліджень і вдосконалення матеріально-технічної бази очолюваного ним закладу. За його перебування на посаді директора споруджено сучасний віварій, новий корпус дослідного виробництва, інститут оснащено новітніми науковими приладами і комп’ютерною технікою. У 1990-х рр. виступив ініціатором створення державної програми з організації виробництва субстанцій лікарських препаратів в Україні й очолив науково-дослідні та технологічні роботи в цьому напрямі. Зробив значний внесок у дослідження органічних сполук сірки, фтору і фосфору. Відкрив реакції, що приводять до утворення сполук з кратним зв’язком сірка – азот. Засновник наукової школи. Відзначений Державною премією України в галузі науки і техніки (1991).

Проживав також на бульв. Лесі Українки, 24-б, квартира № 75 (1975 – 88).

1988 – 2002 у квартирі № 17 – Смирнов Валерій Веніамінович (1937 – 2002) – мікробіолог і вірусолог, акад. АН УРСР (з 1985), заслужений діяч науки УРСР (з 1986), директор Львівського науково-дослідного інституту епідеміології і мікробіології МОЗ УРСР (1974 – 77). Директор і завідувач відділу антибіотиків Інституту мікробіології і вірусології АН УРСР – НАНУ й головний редактор «Мікробіологічного журналу» (1977 – 2002), голова Українського мікробіологічного товариства (з 1978), член Президії і голова Північно-західного наукового центру АН УРСР (1988 – 93).

У період проживання в цьому будинку нагороджений премією ім. О. Палладіна НАНУ (1994), Державною премією України в галузі науки і техніки (1995), премією ім. І. Мечникова НАНУ (2002), відзнакою Президента України «За заслуги» 3-го ступеня (1997); визнаний людиною року Кембриджським міжнародним біографічним центром (1992, 1993); отримав звання почесного Соросівського професора (1996, 1997).

Наукові праці присвячено проблемам, пов’язаним з розробкою вірусних вакцин, одержанням антибіотиків та інших біологічно активних речовин з бактерій рослин. Запропонував ряд оригінальних антибактеріальних речовин, живильних середовищ та приладів, які серійно виробляються вітчизняною промисловістю.

Раніше мешкав на вул. Саперне поле, 26-а, квартира № 48.

Література:

Александр Сергеевич Давыдов. – К., 1982. – (БУ УССР); Леонід Миколайович Марковський. – Х., 1999. – (БВУ); Сергей Михайлович Гершензон. – К., 1994. – (БУУ).

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1564 – 1565.