Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Тетяна Бажанова, Іван Лисенко, Оксана Юркова

514.10. Житловий будинок 1914, в якому проживали Іваницький-Василенко С. М., Паше-Озерський М. М., Стешенко І. Н. (архіт., іст.).

Вул. Тарасівська, 8. На червоній лінії забудови.

Зведено 1914 фірмою «Моноліт» (дату будівництва позначено на фасаді будинку та на підлозі вестибюля). Під час Великої Вітчизняної війни 1941 – 45 пошкоджено, 1949 відновлено. 1970 у глибині вестибюля влаштовано другу ліфтову шахту.

Семиповерховий, опірні конструкції – з монолітного залізобетону, стіни цегляні, тиньковані, у плані Т-подібний.

Дах двосхилий по кроквах, покрівля бляшана. Центральний вхід веде до розміщеного в глибині корпусу парадного вестибюля з широкими двомаршовими сходами та двома ліфтами, якими дістаються до аналогічних із вестибюлем поповерхових холів. У фасадній частині будинку розміщені: три двокімнатні та одна трикімнатна квартири; у вужчій, тильній – дві двокімнатні й одна чотирикімнатна. Зведений в стилі історичного модерну з використанням ренесансних і рокайлевих мотивів.

Чоловий фасад на сім віконних осей має симетричну композицію. Вісь центрального парадного входу підкреслено одновіконною розкріповкою з вінцевим прямокутним аттиком, тригранним еркером з увігнутими наріжжями на рівні третього – п’ятого поверхів та балконом на шостому. В бічні площини вписано балкони: великі, Т-подібні у плані довжиною на три віконні прорізи (третій та п’ятий поверхи) та малі, прямокутні довжиною на один проріз.

Верхня нетинькована частина фасаду окреслена широкою декоративною рамою (четвертий – сьомий поверхи). В оздобленні широко застосовано вставки із зображенням різноманітних рослинних мотивів та картушів, а також виконаний в тиньку дощаний руст: на першому поверсі з поверхнею під бучарду, на другому та у центрі – з гладенькою поверхнею. Прямокутні віконні прорізи мають індивідуальне оформлення на кожному з поверхів.

Стилізований портал головного входу скомпоновано з бічних пілястрів, фриза з овальним картушем на тлі гліфічного орнаменту, простого карниза.

Ще один картуш вміщено в півциркульній арці на вінцевому аттику. Рослинний орнамент найширше застосовано на верхніх поверхах: у межах декоративної рами та підвіконь. Тильний і бічні фасади – у цегляному муруванні мають рядові та кутові балкони.

Збереглися дубові парадні двері в стилістиці ренесансу, первісне оздоблення вестибюля зі стелею, розписаною великими вінками, що перетинаються, та високими фільонками з гірляндами на стінах. Парадні двомаршові сходи з нижніми сходинками спираються на залізобетонні стовпи, прикрашені композитними капітелями. Огорожа сходів, що починається від торшера-світильника (плафон втрачено), включає мотив меандра та розетки.

Будинок – вдалий зразок історичного модерну.

В 1920 – 30-х рр. у квартирі № 21 проживав Іваницький-Василенко Сергій Михайлович (1883 – 1984) – історик права. У цей період працював у ВУАН: науковий співробітник комісії для виучування історії західноруського та українського права (1921 – 29), секретар Президії ВУАН (1929 – 32), директор видавництва Академії наук (1932 – 34), одночасно в 1924 – 29 – відповідальний секретар Київської секції наукових працівників профспілки працівників освіти. Досліджував історію Магдебурзького права, правове становище українських земель після Люблінської унії 1569, шляхетське землеволодіння Гетьманщини після 1654.

В 1920 – 30-х рр. у квартирі № 5 жив Паше-Озерський Микола Миколайович (1889 – 1962) – правознавець, доктор юридичних наук (з 1954). У цей період – професор Київського інституту народного господарства (1921 – 30), завідувач учбової частини юридичних курсів Наркомюсту УСРР (1924 – 33), старший викладач Всеукраїнської школи робітничо-селянської міліції (1926 – 33), професор Всеукраїнського НДІ охорони здоров’я (1933 – 35), консультант відділу кодифікації НКЮ УСРР (1935 – 37), завідувач кафедри кримінального права (1937 – 40) і професор (з 1939) Київського університету. Брав участь у роботі секції кримінального права комісії радянського права ВУАН (1928 – 30). З 1940 працював у Львівському університеті.

Вивчав розвиток радянського виправно-трудового права, питання радянського й західноєвропейського кримінального права та процесу, прокоментував виправно-трудові кодекси РСФРР і УСРР тощо.

1917 – 21 у будинку мешкав Стешенко Іван Никифорович (1894 – 1937) – оперний і концертно-камерний співак (бас). Вокальну освіту здобув у Санкт-Петербурзі та в Італії, де виступав 1914 – 17 на оперних сценах. У 1917 – 21 – соліст київської опери, з 1921 співав у театрах Європи та США, 1932 – 34 – соліст харківської опери, 1934 – 37 – Київської філармонії.

Відзначився не лише виконанням багатьох оперних партій, а й як блискучий інтерпретатор української музики, зокрема народних пісень, а також романсів українських та зарубіжних композиторів.

Література:

Лисенко І. М. Словник співаків України. – К., 1997; Мельник С. М. Ученіюристи Київського університету в галузі кримінального процесу. – К., 2000; Праці Комісії для виучування історії західно-руського та вкраїнського права. – К., 1925. – Вип. 5; Уся Київщина: Довідна книга на 1928 рік. – К., 1928; Юридична енциклопедія. – К., 1999. – Т. 2; 2002. – Т. 4.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1572 – 1573.