2011 р. Звід пам’яток Києва

Лариса Шевченко

525. Українська студія телевізійних фільмів («Укртелефільм») 1965 – 2000-і рр. (iст.). Вул. О. Туманяна, 15.

Створена за Постановою Ради Міністрів УРСР 1965 «для виробництва телевізійних фільмів усіх жанрів на кіноплівці»: документальних, художніх, музичних, фiльмів-спектаклiв, фiльмівконцертів та ін. Спеціально для неї того ж року побудовано двоповерховий адмiнiстративний корпус, три знімальні павільйони, цех декораційних споруд, налагоджено монтажні, апаратні звукозапису i перезапису тощо.

За роки існування студії створено понад 3 тис. телевiзiйних фільмів. Багато з них відзначено державними нагородами, численними преміями та призами Міжнародних і Всесоюзних телевiзiйних фестивалів i конкурсів:

«Симфонiя» [1966, реж. Р. Синько, диплом i приз журі на першому Всесоюзному фестивалі телефільмів (ВФТ) у Києві];

«Шинов та інші» (1967, реж. С. Зелікін, диплом i приз журі за кращий документальний фільм на другому ВФТ у Москві);

«Женихи» (1969, реж. Р. Олексiв, диплом i приз журі за кращий музичний фільм на третьому ВФТ у Ленiнградi, 1970);

«Сліпий дощ» (1968, реж. В. Гресь, диплом i приз журі за режисерський дебют на третьому ВФТ у Ленінграді, 1970; Гран-прі «Золота нiмфа» на Міжнародному фестивалі телефільмів (МФТ) у Монте-Карло, Монако, 1970);

«Гелікон-69» (1969, реж. А. Мамонт-Зав’ялов, диплом i приз за кращий музичний фільм на четвертому ВФТ у Мiнську, 1971);

«Пізнай себе» (1971, реж. Р. Єфименко, Гран-прі та Золота медаль МФТ у Варні, Болгарія, 1973);

«Біла дача» (1972, реж. Е. Дмитрієв) та «Червона рута» (1971, реж. Р. Олексiв – призи i дипломи за режисуру i кращий музичний фільм на п’ятому ВФТ у Ташкенті, 1973), «Відродження» (1980, реж. Є. Рябко, Державна премія УРСР ім. Т. Шевченка, 1980);

«Лючiя ді Ламмермур» (1980, реж. О. Бiйма, диплом i приз журі на дев’ятому ВФТ в Єревані, 1981);

«І маленький карнавал в кiнцi року» (1981, реж. В. Василенко, диплом i головний приз на ВФТ в Івано-Франківську, 1982);

«Ладо» (1983, реж. В. Василенко, головний приз на десятому ВФТ в АлмаАтi, 1983);

«Фауст» (1982, реж. Б. Небiєрiдзе, Перша премія і диплом на десятому ВФТ в Алма-Аті, 1983);

«Чорнобиль: два кольори часу» (1987, реж. І. Кобрін, Державна премія УРСР iм. Т. Шевченка, 1989);

«Грiх» (1991, реж. О. Бiйма, Золота медаль на тринадцятому ВФТ у Саратовi, приз за кращу чоловічу роль Б. Ступцi, 1992);

«Пастка», «Злочин з багатьма невідомими» (1993, реж. О. Бiйма, Державна премія України iм. Т. Шевченка, 1996);

«Острiв любовi» (1995, реж. О. Бiйма, Головний приз фестивалю телефiльмiв «Золота ера», 1997);

«Художник. Фантазії на тему Т. Шевченка» (2004, реж. Г. Черняк, Головний приз фестивалю дитячих фільмів «Золоте курча», 2004).

1 січня 2002 «Укртелефільм» разом з Національною телекомпанією України започаткував вихід в ефiр на УТ-1 українського телеканалу «Культура», для якого було створено понад 200 кiнофiльмiв i телепередач (з листопада 2003 – Державна телерадіокомпанія «Культура», розміщується в одному примiщеннi з «Укртелефiльмом»).

Література:

Капельгородська Н., Глущенко Є., Синько О. Український біографічний кінодовідник. – К., 2001; Кино: Энцикл. словарь. – М., 1986; Лукомська І. Українське кіно народилося у Харкові // Веч. Київ. – 1996. – 15 трав.; Фідер В. Теоретично воно ще не вмерло, а практично немає // Україна молода. – 1997. – 28 лют., 1 берез.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1629 – 1630.