2011 р. Звід пам’яток Києва

Олена Мокроусова, Михайло Рибаков

561.31. Житловий будинок 1915 – 18, 1927 – 28, в якому містилися клуб і музична школа єврейської культурно-просвітницької організації «Культурна Ліга» (архіт., іст.).

Вул. Червоноармійська, 27. На червоній лінії забудови вулиці. До перенумерації 1898 мав № 35.

У 1-ї третині 19 ст. входив до складу великого домоволодіння пл. 1 тис. кв. сажнів прапорщика київського «Арсеналу» П. Миронова. На кін. 19 ст. з цієї ділянки сформувалися три окремі садиби: № 25, 27, частково – № 29 – 31. 1915 садибу № 27 придбав купець Д. Марголін – член правління та директор-розпорядник «Другого Пароплавного товариства по Дніпру та його притоках», який розпочав спорудження шестиповерхового прибуткового будинку. У складних умовах 1-ї світової війни завершити будівництво не вдалося. За даними Київської міської управи на серпень 1918, будинок значиться як не добудований, без мешканців. Під час революції й змін влади в місті зазнав пошкоджень, потребував відновлення й повного переустаткування.

1927 – 28 добудований кооперативом «Наше будівництво» для робітників заводу дротів і цвяхів ім. Письменного. В будинку спланували 35 квартир (105 кімнат). У 1930-х рр. на першому поверсі розміщувався магазин меблів «Сорабкоп» (російською мовою – «Совет рабочих кооперативов»). 1957 у будинку встановлено ліфти, виготовлені в м. Лейпциг. У будівлі не раз проводилися ремонти та перепланування житлових квартир.

Семиповерховий, цегляний, тинькований, у плані Т-подібний, з дворовим ризалітом і одноповерховою прибудовою на подвір’ї. Односекційний, на кожному поверсі розташовано шість квартир з коридорним плануванням. Перекриття пласкі. Покрівля двосхила, бляшана.

Композиція чолового фасаду симетрична. Фасад розчленовано по вертикалі двома бічними ризалітами, завершеними невисокими півциркульними щипцями і фланкованими лопатками, які підносяться над рівнем карниза. Центральну частину фасаду підкреслює сплощений заокруглений еркер на рівні третього – шостого поверхів, акцентований півциркульною аттиковою стінкою. Вікна другого поверху багатодільні, віконні прорізи півциркульні.

Віконні прорізи інших поверхів прямокутні, ризалітів – широкі балконні, першого поверху – вітринні. Огорожі балконів мають прості решітки з вертикальних стрижнів. У цілому фасад відзначається лаконічністю. Парадний вхід оздоблено спрощеним порталом, влаштованим по центру будівлі. Прямокутний дверний отвір з тристулковим фільончастим дерев’яним заповненням і верхнім стаціонарним вікном фланковано вузькими лопатками.

У дворовий ризаліт винесено чорні сходи, які разом з парадними первісно освітлювалися світловим ліхтарем.

Автентичне оздоблення інтер’єрів квартир не збереглося, за винятком кількох дерев’яних дверей з елементами різьблення.

Будинок – характерний зразок архітектури пізнього модерну з елементами конструктивізму.

1920 – на поч. 1925 на першому поверсі будинку містився вечірній клуб з читальнею єврейської культурно-просвітницької організації «Культурна Ліга» – центр єврейської інтелігенції Києва. Тут проводилися різноманітні культурні заходи: лекції, музичні й літературні концерти, диспути, обговорення спектаклів, вечори, відзначалися пам’ятні дати і т. ін. Серед них: вечори камерної музики (1920), поетів Д. Гофштейна й Е. Фінінберга (1922), обговорення п’єси С. Ан-ського на єврейській сцені (1922), вечір, присвячений Дню Паризької комуни (1923), лекція В. Мейєрхольда «Шляхи єврейського театру» (1923), концерт з творів М. Римського-Корсакова та О. Глазунова (1923), засідання літературного гуртка (1923) та ін.

1920 – на поч. 1925 в будинку функціонувала музична школа єврейської культурно-просвітницької організації «Культурна Ліга». У школі навчалося понад 100 дітей – жертв погромів з пролетарських та бідняцьких родин.

Навчання було безкоштовним, до навчального закладу приймали за результатами вступних іспитів. За час навчання діти одержували закінчену музичну освіту. Педагогічний колектив складався з 15 викладачів та чотирьох техпрацівників (бібліотекар, настроювач та ін.). Серед педагогів були відомі музичні діячі.

1920 – 22 – Береговський Мусій Якович (1892 – 1961) – музикознавець, збирач єврейського фольклору на ідиш, організатор комісії з вивчення єврейської народної музики при кафедрі єврейської культури при ВУАН (1927), завідувач кафедри (з 1929, пізніше – кабінету єврейської культури), репресований, перебував у таборі (1950 – 55).

Випускник Київської консерваторії. За дорученням «Культурної Ліги» 1920 створив цю музичну школу і був першим її директором (1920 – 21) та викладачем класу фортепіано. Одночасно викладав спів в єврейській педагогічній школі (з 1918) і керував хором Товариства єврейської народної музики. 1922 – 24 навчався в Петрограді.

1920 – 25 – Бертьє Давид Соломонович (справж. – Ліфшиць; 1882 – 1950) – скрипаль, диригент, педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1938).

Викладач класу скрипки у музичній школі. Одночасно працював у Київському музично-драматичному інституті ім. М. Лисенка і Київській консерваторії (з 1920), професор (з 1922), диригент оркестру Київського єврейського театру (1921). Брав активну участь у концертно-виконавській діяльності, зокрема в заходах «Культурної Ліги»: концертах з нагоди перших роковин ІІІ Інтернаціоналу, творів Я. Мендельсона, Р. Шумана; концертах, присвячених пам’яті єврейських письменників І.-Л. Переця і Шолом-Алейхема; у вечорі камерної музики (всі – 1920).

Проживав на вул. Пушкінській, 31, квартира № 10.

1922 – 25 – Гозенпуд Матвій Якимович (1903 – 61) – піаніст, композитор, педагог, викладач (з 1929) і професор (1935 – 49) Київської консерваторії, яку закінчив 1921, професор АлмаАтинської (1951 – 52) і завідувач кафедри фортепіанної гри Новосибірської (1953 – 61) консерваторій. Викладач класу фортепіано у музичній школі.

1920 – 22 – Фінінберг Езра Йосипович (1899 – 1946) – поет, прозаїк, драматург, перекладач, критик, педагог, історик літератури. Викладав у музичній школі єврейську літературу. Член організацій «Відервукс», «Бой», автор багатьох збірок віршів. Проживав на вул. Ярославів Вал, 14.

1921 – поч. 1925 – Шейнін Єгошуа Павлович (1890 – 1948) – хоровий диригент, композитор, педагог, заслужений артист УСРР (з 1934), заслужений діяч мистецтв РРФСР (з 1947). 1918 закінчив Петроградську консерваторію, з 1921 – керівник єврейської музичної школи, викладач класу фортепіано. 1924 створив хорову студію при єврейському клубі «Комфон» («Прапор комунізму») винятково з робітників, які одержували в студії музичну освіту.

Після перетворення музичної школи «Культурної Ліги» на Другу єврейську музичну профшколу керував нею (1925 – 29) і викладав у музичному технікумі (колишня консерваторія). 1929 – 30 організатор і художній керівник єврейської музично-хорової капели «Євоканс» (1931 одержала статус державної, з 1934 – Заслужена капела УСРР). З 1940 – керівник хору Українського радіо, з 1941 – військових ансамблів. Проживав на сучасній вул. Саксаганського, 35, квартирі № 7.

При школі діяли дитячий хор, бібліотека. Викладачі й вихованці влаштовували лекції, вечори, музичні ранки, концерти, серед них: лекція історика мистецтва, акад. ВУАН Ф. Шміта «Дитяча творчість та її роль у художньому вихованні дітей» (1922); концерт – демонстрація досягнень школи, проведений в залі консерваторії (1924) з виступами учнів-солістів, хорів, колективу ритміки й ін.

На поч. 1925 у зв’язку з ліквідацією «Культурної Ліги» музичну школу було перетворено на Другу єврейську музичну профшколу (містилася на вул. Володимирській, 61-б), клуб припинив діяльність.

Тепер на першому поверсі магазини.

Література:

ДАК, ф. 1, оп. 1, спр. 585; ф. 163, оп. 41, спр. 134, 6383; оп. 46, спр. 931; ДАКО, ф. 142, оп. 2, спр. 53; ф. Р-727, оп. 1, спр. 39; ф. Р-767, оп. 1, спр. 2, 5, 11; Арфы на вербах (Призвание и судьба Моисея Береговского). – М.; Иерусалим, 1994; Борьба. – 1920; Весь Киев: Адресная и справочная книга на… (1899 – 1915) год. – К., 1899 – 1915; Пролетарская правда. – 1922 – 1925; 1929 – 1930; Российская еврейская энциклопедия. – М., 1994. – Т. 1; 1997. – Т. 3.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1923 – 1924.