Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Елла Піскова, Віра Черна

561.33. Житловий будинок 1951, в якому проживав Амосов М. М. (архіт., іст.).

Вул. Червоноармійська, 90. У ряді забудови вулиці, разом із суміжним будинком № 92 (див. ст. 561. 27) створює глибокий курдонер.

Зведено за проектом архітекторів М. Голода, В. Єлізарова, Я. Красного з використанням форм класичної архітектурної спадщини.

Чотириповерховий, цегляний, у плані Г-подібний, розвинений вглиб подвір’я.

Складається з двох секцій, в яких запроектовані дво- та трикімнатні квартири. В місці примикання до сусідньої будівлі № 88 (1930-і рр.) влаштовано проїзд у двір, оформлений у вигляді арки з металевими воротами. Основну увагу приділено вирішенню чолового та бічного фасадів, що виходять у курдонер. Їхні площини облицьовано світлими керамічними кахлями із зигзагоподібним рельєфом. Бічний фасад оформлено поповерховими терасами, під якими по першому поверху влаштовано прохід у вигляді аркади. Тему арки підтримують на чоловому фасаді лучкові завершення вікон першого поверху. Архітектурний декор доповнюють профільовані керамічні деталі: обрамлення вікон, входів, гурти, вінцевий карниз. Будинок – характерний зразок житлового будівництва першого післявоєнного десятиріччя.

1956 – 74 у квартирі № 37 (секція № 90-а) проживав Амосов Микола Михайлович (1913 – 2002) – вчений, лікар, письменник, акад. АН УРСР (з 1969), чл.-кор. АМН СРСР (з 1961), заслужений діяч науки УРСР (з 1959), Герой Соціалістичної Праці (1973), засновник і перший директор (з 1983) Київського НДІ серцево-судинної хірургії Міністерства охорони здоров’я УРСР (тепер – МОЗ України).

У період проживання в цьому будинку – керівник Клініки серцевої хірургії (1952 – 68), потім – заступник директора Київського НДІ туберкульозу і грудної хірургії ім. Ф. Яновського (з 1970 – на громадських засадах). Одночасно – завідувач кафедри хірургії санітарно-гігієнічного факультету Київського медичного інституту (1953 – 55) й першої в СРСР кафедри грудної хірургії Київського інституту удосконалення лікарів (1955 – 70); завідувач відділу біологічної кібернетики Інституту кібернетики АН УРСР (1960 – 88).

Зробив значний внесок у становлення і розвиток вітчизняної грудної хірургії, анестезіології та біомедичної кібернетики. Вперше в Україні розпочав хірургічне лікування пороків серця, створив оригінальну модель апарату штучного кровообігу (1958 – 60), вперше в СРСР здійснив протезування мітрального клапана серця (1963). Під керівництвом і за безпосередньою участю вченого у Клініці серцево-судинної хірургії щорічно здійснювалося понад тисячу операцій на серці. З 1960 розпочав роботи із запровадження в теоретичну і практичну медицину новітніх досягнень електроніки й кібернетики, створення фізіологічної моделі внутрішнього середовища організму людини. Дослідження вченого в галузі розробки системи радикального хірургічного лікування туберкульозу та інших захворювань легенів були відзначені Ленінською премією (1961).

З 1974 мешкав на вул. Б. Хмельницького, 42, квартира № 18.

Тепер на першому поверсі будинку офісні приміщення.

Література:

НА Президії НАНУ. Особова спр. М. М. Амосова; Амосов Н. А. Голоса времен. – К., 2001; Макаренко И. М., Полякова И. М. Биографический словарь заведующих кафедрами и профессоров Киевского медицинского института (1841 – 1991). – К., 1991; Хто є хто у Києві. – К., 1999 – 2000. – Т. 1.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1925.