1999 р. Звід пам’яток Києва
Михайло Кальницький, Володимир Ясієвич
Житловий будинок 1888 р., в якому містилися редакція газети «Киевское слово», літературна студія «Контакт», народився Вертинський О. М.
(архіт., іст.).
Вул. Володимирська, 43.
Займає рядове положення у кварталі між вулицями Прорізною і Б. Хмельницького, відповідає стилістиці навколишньої забудови. Зведено за проектом арх. В. Ніколаєва. Власником споруди був професор кафедри політичної економії і статистики Київського університету А. Антонович.
Триповерховий (з подвір’я – чотириповерховий), цегляний, з цокольним поверхом. Складається з двох зблокованих одноквартирних секцій, що мають роздільні сходові клітки. Перекриття дерев’яні. Композиція головного фасаду тридільна, з розташованим у центрі внутрішньоквартальним проїздом, фланкованим двома сходами. Центральна частина вирішена у вигляді ніші-екседри, до якої входять два балкони. Бічні частини увінчано фронтонами у формі кокошників. Фасад оформлено ритмом пілястрів, обрамлення вікон і декор стін мають характерну для російської архітектури 17 ст. форму, виконану фігурною цегляною кладкою. В огорожі балконів використано чавунне литво, в опорах центрального балкона – ковані металеві колонки, що становлять мистецьку цінність.
Один з найхарактерніших для першого етапу будівництва (1870 – 80-х рр.) прибуткових житлових будинків з індивідуальним творчим почерком архітектора.
Частину приміщень будинку займала редакція щоденної літературно-політичної і економічної газети «Киевское слово». Виходила в 1886 – 1905 рр. Видавець-редактор – А. Антонович, з 1893 р. – В. Богданов, з серпня 1905 р. – В. Фінн. Її активними співробітниками були члени Київського комітету РСДРП (меншовиків) В. Вакар і О. Шліхтер. Письменник О. Купрін надрукував тут у 1890-х рр. ряд оповідань, зокрема «Чудовий лікар», цикл «Київські типи» та ін. В газеті опубліковано казку «Звірячий бюджет» І. Франка, оповідання «Світло добра і любові», «Увінчаний співець» Олени Пчілки, галицькі пісні в перекладі С. Бердяева. Один із співробітників газети – журналіст і адвокат М. Вертинський, який підписував свої фейлетони псевдонімом «Граф Нівер», деякий час проживав у цьому будинку на четвертому (мансардному) поверсі. Тут народився його син Вертинський Олександр Миколайович (1889 – 1957) – артист, поет, композитор. Про свій перший київський будинок згадує у книзі спогадів «Дорогою довгою…».
У роки громадянської війни тут містився грузинський винний льох «Замок Тамари», назва якого згадується на сторінках роману М. Булгакова «Біла гвардія».
На поч. 1930-х pp. в будинку діяло об’єднання літераторів «Комуна письменників», при якому працювала літературна студія «Контакт». Заняття в студії проводив київський поет М. Ушаков. Серед відвідувачів були поети Л. Озеров, Я. Хелемський та ін.
В 1995 р. на фасаді будинку встановлено бронзову меморіальну дошку О. Вертинському (ск. М. Рапай, арх. В. Дормідонтов).
Тепер тут – установи, зокрема, Посольство Республіки Корея.
Вертинский А. Н. Дорогой длинною… – М., 1990;
Кальницький М. Б. Дім, що пам’ятає Вертинського // Прапор комунізму. – 1988. – 11 груд.;
Киселев Б. М. Рассказы о Куприне. – М., 1964;
О Николае Ушакове. – К., 1977;
Ясиевич В.Е. Творчество киевского городского архитектора В. Н. Николаева // Стр-во и архитектура. – 1982. – № 11.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 260 – 261.