Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1999 р. Звід пам’яток Києва

Галина Максимова, Дмитро Малаков

Особняк (Трубецьких), 1-а пол. 19 ст.

(архіт.).

Вул. Володимирська, 3.

Стоїть на червоній лінії, окремо від периметральної забудови, на підвищеній ділянці що утворилася при плануванні проїжджої частини вулиці наприкінці 19 ст. Територія садиби становить виняткову археологічну цінність. У 1975 – 76 рр. тут виявлено й досліджено (відомі раніше за епізодич ними знахідками) поховання, капище, скарби 11 – 13 ст., рештки мурованої будівлі-ротонди 12 – 13 ст.

У 20-і рр. 19 ст. садиба належала О. Анненкову, у 1840 – 60-і рр. – чиновнику Б. Климовичу, з 1867 – княгині Є. Трубецькій. У 1820-х рр. зведено новий будинок, до якого у 1850-і рр. добудовано крила з боку подвір’я. В 1970 – 76 рр. проведено обстеження і реставрацію будівлі (арх. Т. Шамеко).

Двоповерховий, дерев’яний, на цегляному цоколі, тинькований, з мезоніном. У плані прямокутний, з короткими крилами з боку подвір’я. Перекриття плоскі балкові, бічні тамбури з дерев’яними сходами з’єднують обидва поверхи. Планування коридорно-анфіладне, з виділенням парадних залів і влаштуванням самостійного входу до мезоніна через відкриті з боку подвір’я сходи. Використано один із варіантів зразкових фасадів, обов’язкових для міської забудови періоду класицизму. Великі вікна вертикальних пропорцій на другому поверсі виділено дерев’яними лиштвами. Вісь будинку підкреслено ризалітом завширшки у три вікна, якому відповідає за шириною розташований вище мезонін. На рівні другого поверху влаштовано балкон на металевих консолях. У декорі фасадів застосовано прийом контрастного поєднання гладеньких тинькованих стін і дерев’яних деталей (лиштви вікон, підвіконна тяга, фриз, карниз, трикутний фронтон мезоніна). Всередині збереглися вишукані тонкі дерев’яні колонки у парадній залі другого поверху, балясини, поруччя дерев’яних сходів тамбурів.

Пам’ятка – один із рідкісних зразків дерев’яної міської забудови доби класицизму.

Тепер тут містяться підрозділи Інституту археології НАН України.

Календарь: Адресная и справочная книга г. Киева на 1915 год. – К., 1914;

Київ: Провідник. – К., 1930;

Килиевич С. Р. Детинец Киева IX – первой половины XIII веков. – К., 1982;

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – К., 1983. – Т. 1.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 276.