2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України
Будинок педагогічного музею
Будинок споруджений у 1909-1912 рр. коштом промисловця С.Могильовцева за проектом та під керівництвом архітектора П.Альошина. Спочатку він призначався для Народної аудиторії, але за рішенням царського уряду в ньому розмістився Педагогічний музей імені імператора Олександра II. Функціональне призначення споруди обумовлене її розташуванням поряд з комплексом університету, у кварталі, де знаходились провідні навчальні заклади Києва передреволюційної доби 1-ша чоловіча та Ольгинська жіноча гімназії. Візуальний зв’язок з університетом – значною містобудівною домінантою, яка обумовила стилістичне вирішення забудови всього так званого академічного кварталу між вулицями Володимирською, Пушкінською, Фундуклеївською та Бібіковським бульваром, – вплинув також на вибір неокласицистичних архітектурних форм Педагогічного музею. У 1935-1937 рр. будинок був реконструйований і добудований під керівництвом архітектора П. Альошина.
Споруда вільно розташована у забудові вулиці з невеликим відступом від її червоної лінії. Перед головним входом влаштовано двосхилий пандус зі сходами.
Триповерхова з цокольним поверхом, прямокутна в плані будівля має симетричну об’ємно-просторову композицію з центральним розташуванням внутрішнього дворика, конференц-залу на 2-му поверсі та перекритого банею півциркульного ризаліту головного фасаду. Стіни – цегляні, облицьовані білим інкерманським вапняком; перекриття – залізобетонні; баня діаметром 31 м – металева, засклена. У ризаліті розміщується парадний колонний вестибюль. Приміщення 1-3-го поверхів навколо двору і залу мають однобічну коридорну систему розпланування.
Споруджений у формах неокласицизму, будинок Педагогічного музею вирізняється стилістичною цілісністю, досконалістю композиції, новаторським конструктивним вирішенням. Строга, лаконічна пластика головного фасаду доповнена наличниками вікон 2-го поверху ризаліту у вигляді портиків та бічними тридільними вікнами з високими півциркульними сандриками. Горизонталь 3-го поверху акцентована широким рельєфним фризом на тему розвитку просвіти на Русі, авторами якого є скульптори І. Дитрих та В. Козлов.
Майстерністю неокласицистичної стилізації, витонченістю деталей та загальною пропорційністю відзначаються інтер’єри музею, зокрема парадний вестибюль, бічні сходи та зал на 500 місць, вирішений амфітеатром з балконом.
Педагогічний музей належить до найкращих київських будівель у стилі неокласицизму.
Т.В.Скібіцька
Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 9.